Лабіринт – це невеликий орган, розташований у внутрішньому вусі. Хоч і майже непомітний – він виконує дві дуже важливі функції: відповідає за слух та відчуття рівноваги. У цьому йому допомагають отоліти (лабіринтові камені або кристали) – крихітні кристали карбонату кальцію, які входять до складу внутрішнього вуха. Завдяки їм мозок отримує сигнали про поточне положення тіла. Якщо отоліти рухаються або лабіринт не працює, ці сигнали порушуються і мозок не може визначити місцезнаходження тіла. Його реакція на проблему – запаморочення.

 

Причини проблем із лабіринтом:

• лабіринтит (внутрішній отит) – найчастіше викликається бактеріями (присутніми після запального процесу в середньому вусі), вірусами (наприклад, епідемічного паротиту, краснухи, кору, грипу, вітряної віспи, оперізувального герпесу, герпесу та ВІЛ), токсоплазмозом, травмами (наприклад, переломом скроневої кістки), аутоімунними захворюваннями та системними захворюваннями,
• запалення вестибулярного нерва,
• синдром запаморочення (вертиго),
• хвороба Меньєра,
• зміни, спричинені старістю.

 

Які можуть бути симптоми проблем із лабіринтом?

• Запаморочення – раптове, сильне, що викликає враження обертання всього оточуючого світу, що з’являється без видимих ​​причин при відкритих і закритих очах, у різних положеннях,
• некоординовані рухи, похитування,
• враження, що «земля тікає з-під ніг»,
• проблеми у підтримці правильної постави,
• ністагм – рухи очей, що не залежать від нашої волі,
• Світлобоязнь,
• нудота блювота,
• шум і дзвін у вухах.

 

Пам’ятайте, що легке запаморочення після різкої зміни положення або виходу з каруселі – це природна реакція організму.

 

Діагностика проблем із лабіринтом

Діагностика системи рівноваги включає, у тому числі: лабіринтні тести, що полягають в оцінці органу рівноваги, перевірку слуху, ЕНГ (електроністагмографію) та ВНГ (відеоністагмографію).

 

Лікування захворювань, пов’язаних із лабіринтом

Вибір методу лікування залежить від характеру захворювання і може включати консервативне лікування, фармакологічне лікування або реабілітацію, а в обґрунтованих випадках – також і хірургічне лікування, яке зазвичай проводиться під наркозом.

 

Серед лабіринтних розладів – лише захитування – єдиний стан, що не потребує консультації спеціаліста. Решту тривожних симптомів повинен діагностувати лікар.