ФІБРОСКОПІЯ

Одним з найкращих методів, яким може скористатися сьогодні лікар-оториноларинголог, – є фіброскопія. Обстеження, яке проводиться як дорослим, так і дітям, дозволяє детально оглянути верхні дихальні шляхи, також у місцях, до яких важко дістатися іншими інструментами. Для обстеження використовується фіброскоп, який є різновидом ендоскопа, але з меншим діаметром і більш гнучкою структурою. Фіброскоп закінчується камерою. Якщо присутні зміни у верхніх дихальних шляхах, лікар може їх побачити. За допомогою фіброскопа можна оглянути носову порожнину, придаткові пазухи, оцінити носову частину глотки разом з глотковою мигдалиною. Фіброскоп дозволяє також взяти зразок тканини для подальших досліджень.

ПЕРЕВАГИ ФІБРОСКОПІЇ:

• можливість точно досягати всіх структур верхніх дихальних шляхів,
• безболісний перебіг обстеження,
• відсутність складних приготувань для пацієнта,
• короткий час обстеження,
• незначний ризик ускладнень.

ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ФІБРОСКОПІЇ:

• розростання глоткової мигдалини, ще званої третьою мигдалиною,
• підозра на наявність стороннього тіла в горлі,
• захриплість і порушення голосу,
• закладеність носа,
• носові поліпи,
• регулярні носові кровотечі,
• запалення придаткових пазух носа,
• хропіння і апное уві сні,
• проблеми з ковтанням,
• підозра на пухлинні зміни в носоглотці,
• контроль після лікування раку верхніх дихальних шляхів,
• відстеження ефективності та побічних ефектів назальних ліків.

ПРОТИПОКАЗАННЯ ДЛЯ ФІБРОСКОПІЇ:

Існує дуже мало протипоказань, які б виключали обстеження цим методом. Лікарі не рекомендують робити фіброскопію, якщо є інфекція верхніх дихальних шляхів, особливо кашель, який може зробити обстеження неможливим.

ЯК ВІДБУВАЄТЬСЯ ОБСТЕЖЕННЯ?

Фіброскопія займає всього кілька хвилин і не вимагає від пацієнта попередньої підготовки, крім обмеження споживання будь-якої їжі та рідини за три години до обстеження. Фіброскопія проводиться в положенні сидячи, голова спирається на підголівник крісла. Оскільки огляд безболісний, вводити анестезію не потрібно. Виняток становлять діти та надзвичайно чутливі люди, яким вводять анестетик у вигляді спрею, що діє локально на ділянку слизової оболонки носа та горла. Фіброскоп вводять у ніс і горло та інші частини верхніх дихальних шляхів, які підлягають обстеженню. Оториноларинголог спостерігає на моніторі всю обстежувану ділянку. Завдяки тому, що пристрій надзвичайно гнучкий, він може адаптуватися до обстежуваної поверхні, що дозволяє йому дістатися до важкодоступних місць. Навіть для пацієнтів, які за звичкою бояться болю та ускладнень, огляд не є неприємним.

Які основні причини вродженої глухоти?

Насьогодні народжується близько 1-2% дітей з різними вадами слуху. На 1000 новонароджених припадає 3-4 немовляти з діагнозом «сенсоневральна туговухість 4-го ступеня». Які основні причини вродженої глухоти?

• Однією з причин вродженої глухоти є генетика. Якщо кожен з батьків має рецесивний ген глухоти, який передається дитині, то наслідки будуть очевидні.
• Порушення слуху у плоду можуть розвинутися внаслідок хвороби матері під час вагітності. За даними Центру слуху та мови «Медінкус» частота подібних випадків знаходиться на тому ж рівні, що і генетичні причини.
• Приблизно у 20-30% маленьких пацієнтів джерело проблем зі слухом так і залишається нез’ясованим навіть після численних досліджень.

Що таке кохлеарна імплантація?

Кохлеарна імплантація – це протезування слуху методом імплантації в равлика внутрішнього вуха електродів, які приймають на себе функції рецепторів внутрішнього вуха (волоскових клітин). Ці клітини є рецепторами-передавачами біоелектричних сигналів безпосередньо в мозок, завдяки чому виникає відчуття звуку. Кохлеарний імплант дає можливість комунікації з навколишнім світом, що, природно, відбивається на якості життя. Іноді протезування є єдиною можливістю повернути людину в світ звуків. А для маленьких дітей це особливо важливо.

У яких випадках рекомендується робити кохлеарную імплантацію?

Рішення про кохлеарну імплантацію приймається на підставі діагностики. Незаперечним свідченням є двостороння сенсоневральна глухота на рівні понад 95 дБ. Показання для кохлеарної імплантації цим не обмежуються. Наприклад, у разі часткової глухоти вже протягом багатьох років застосовується метод PDT, який був розроблений професором Скаржинським. Даний метод застосовується у тому випадку, якщо пацієнт не чує на високих частотах, а на низьких частотах слух у нормі або лише трохи знижений.

Батьки дитини, що отримала скерування на кохлеарную імплантацію, повинні також бути готові до тривалого реабілітаційного періоду та взаємодії з сурдологами та сурдопедагогами.

Як влаштований кохлеарний імплант?

Кохлеарний імплант складається з двох частин – зовнішньої та внутрішньої. Внутрішня частина імпланта – це приймач, імплантований підшкірно, і ланцюжок електродів, який вводиться всередину равлика. Зовнішня частина імпланта складається з передавача, який утримується на голові за допомогою магніту, процесора з мікрофоном і батарейного відсіку. На даний час вже існують моделі кохлеарних імплантів, в яких всі складові зовнішньої частини імпланта розташовані в одному корпусі.

Чому таким важливим є своєчасне відновлення слуху?

Аудіологічний скринінг новонароджених проводиться ще в пологовому будинку. Повторні перевірки чекають дитину в поліклініці в 1, 4 і 6 місяців. При відсутності реакції на звук на будь-якому з цих термінів малюк отримує скерування в сурдологічний центр. Якщо не вирішити проблему в перші два-три роки життя, виникнуть труднощі з освоєнням мови зокрема і з загальним розвитком в цілому.

Що ще можуть запропонувати спеціалісти крім кохлеарної імплантації?

• Встановлення імплантів кісткової провідності для пацієнтів з однобічною глухотою, кондуктивною або змішаною приглухуватістю.

• Встановлення імплантів середнього вуха типу МЕТ, призначених, в основному, для дорослих пацієнтів з приглухуватістю від 60 дБ.

• Комплексні послуги з діагностики, терапевтичного та хірургічного лікування, а також реабілітації органів слуху, голосу та мови.

А що у результаті?

Дитина в повній мірі отримує здатність спілкуватися з оточуючими людьми. Розмовна мова розвивається правильно і в повному обсязі. За статистикою діти, які пройшли операцію з кохлеарної імплантації у віці до одного року, за кілька років освоюють мову в тому ж обсязі, що і їх чуючі ровесники. Вони в тому ж темпі напрацьовують активний і пасивний словник, природним чином засвоюючи граматику мови, а пізніше з успіхом вступають до вищих навчальних закладів. З’являється можливість отримати хорошу професію і стати висококваліфікованим фахівцем.

Діти та дорослі з кохлеарними й іншими імплантами ведуть звичайне повсякденне життя. Навколишній світ перестає бути ворожим, в той час, як важка приглухуватість нерідко призводить до соціальної параної, невмотивованої агресії та депресії.

Що таке глоткова мигдалина?

Глоткова мигдалина (звана ще третьою) складається з лімфатичної тканини, яка має клітини, що знищують мікроби і виробляють антитіла. Разом з піднебінними мигдалинами й іншими, меншими скупченнями лімфатичної тканини, глоткова мигдалина є захисним бар’єром організму, що створює лімфоїдно-глоткове кільце (кільце Вальдеєра).

Де знаходиться глоткова мигдалина?

Вона знаходиться у носовій частині горла. Якщо попросити дитину відкрити рот, дивлячись прямо, ми побачимо задню стінку горла, а ближче, вгорі, небо з маленьким язичком. Глоткову мигдалину не видно, тому що вона розташована за м’яким небом та язичком у верхній частині горла.

Що таке гіпертрофія глоткової мигдалини?

Гіпертрофія глоткової мигдалини (третьої) (лат. Hyperplasia tonsillae pharyngeae; vegetationes adenoidales) – це надмірне розростання аденоїдної тканини в носовій частині горла.

Чому мигдалина розростається?

Разом з більшістю інфекцій в області верхніх дихальних шляхів виникає збільшення маси лімфатичної тканини. Тривала стимуляція цієї тканини може викликати збільшення мигдалини. Найчастіше причиною гіпертрофії глоткової мигдалини є повторювані та хронічні запалення верхніх дихальних шляхів і порожнини рота.

Чи небезпечна гіпертрофія глоткової мигдалини?

Гіпертрофія глоткової мигдалини може стати причиною багатьох неприємних змін. Мигдалина знаходиться на задній стіні носогорла і, постійно або періодично збільшуючись, ускладнює його прохідність, ознаками чого можуть бути утруднене дихання через ніс (дитина дихає через рот, ходить з відкритим ротом) і хропіння під час сну. Дихаючи ротом, дитина вдихає сухе та холодне повітря (в носі повітря обігрівається та зволожується), тому вона частіше схильна до інфекцій в області верхніх дихальних шляхів. Подальше збільшення глоткової мигдалини натискає на гирла євстахієвої труби. Закриття труб викликає блокаду природного шляху повітря, що проникає в барабанні порожнини і перешкоджає видаленню рідини, що утворюється у порожнинах. Ознаками цих розладів є повторювані гнійні запалення вух, хронічна рідина в барабанній порожнині та кондуктивна приглухуватість. Рідина, що постійно знаходиться в середньому вусі, густіє і стає причиною посилення втрати слуху та ґрунтом для розвитку сполучнотканинного зрощення. Ці зрощення та негативний тиск у вусі є причиною втягування барабанної перетинки. Її надмірне розтягування руйнує пружні елементи і може призвести до розриву барабанної перетинки, що може стати причиною вростання епідермісу в барабанну порожнину та появи холестеатоми, яка знищує структури вуха.

Як можна підтвердити, що мигдалина збільшена?

Якщо ваша дитина дихає через відкритий рот, хропе вночі або говорить через ніс, то варто проконсультуватися з отоларингологом або фоніатром. Вони мають у своєму розпорядженні доступ до різноманітних інвазійних методів для правильної оцінки мигдалини (обстеження за допомогою дзеркала, безпосередня пальпаторна оцінка, обстеження ендоскопом, рентгенографія). У разі інших хвороб, що потребують операції під загальною анестезією (наприклад дренаж барабанних перетинок), можна зробити обстеження під час анестезії і у разі гіпертрофії виконати аденотомію, елімінуючи у дитини стрес, пов’язаний з обстеженнями.

Які показання для видалення мигдалини?

Прямим показанням є гіпертрофія глоткової мигдалини, що утруднює дихання через ніс (особливо у випадках сну з апноє), а також прохідність євстахієвих труб (з гнійним запаленням вух), прохідність усть навколоносових пазух.

Чи впливає аденотомія негативно на імунітет дитини?

Глоткова мигдалина є важливим елементом імунної системи тільки у маленьких дітей. Мигдалина запобігає доступу хвороботворних мікробів через рот і дихальні шляхи. Тому у дітей до другого року життя, якщо це можливо, варто уникати здійснення аденотомії. У дітей у старшому віці мигдалина втрачає свої важливі для імунітету функції, щоб в період статевого дозрівання в кінці кінців зникнути.

На чому базується операційна процедура видалення мигдалини (аденотомія)?

Процедура базується на видаленні маси мигдалини. Спеціальним інструментом зрізається надлишок аденоїдної тканини, яка виступає в носоглотку і розростається з боків до усть євстахієвих труб. Кровотеча під час операції зазвичай короткочасна і припиняється самостійно. У носоглотці залишається швидкозагоювана рана, на яку не накладаються шви. У рідкісних випадках сильної кровотечі, слід накласти спеціальну пов’язку, що давить на рану в місці видаленої мигдалини.

Який вид анестезії лікарі застосовують під час аденотомії?

Подібні операції зазвичай виконуються під загальною анестезією (наркозом). Вона забезпечує безпеку пацієнта та комфорт хірурга. Можливе використання місцевої анестезії, але тільки у випадках, коли місцева анестезія з медичних причин є єдино припустимою формою. Незважаючи на те, що аденотомія – це коротка процедура, наркоз допомагає дитині уникнути зайвого стресу й емоційних травм, пов’язаних з лікуванням та контактом з медичним персоналом. Після операції час від часу пацієнтам необхідні невеликі дози болезаспокійливих пероральних ліків або свічок.

Чи можливі ускладнення після аденотомії?

У медицині неможливо дати гарантії повної ефективності терапії. Можливі ускладнення після операції можна розділити на загальні та хірургічні. Загальні пов’язані з інфекціями, анестезією, ліками, обмеженням руху, супутніми хворобами тощо. Лікар, який відповідає за безпечний хід анестезії (анестезіолог), попросить Вас дати більш детальну інформацію, що дозволяє зменшити ризик цих ускладнень. Крім того необхідно буде виконати кілька додаткових обстежень, таких як визначення групи крові з резус-фактором, морфологію та біохімічне дослідження крові, дослідження згортання крові, дослідження сечі та інші. Отохірургічні ускладнення: хронічні або повторювані кровотечі з ложа мигдалини або пошкодження анатомічних структур, що оточують мигдалини (піднебінні арки, горло). Вищевказані ускладнення дуже рідкісні, а їх кількість залежить від досвіду оперуючого колективу.

Як виглядає післяопераційний період?

Найважчими є перші кілька годин після наркозу. Протягом перших годин після операції не можна пити і їсти. Протягом 5-7 днів необхідно дотримуватися дієти. Пацієнт не повинен вживати гарячих, кислих, пікантних страв, а також таких, які можуть дратувати рану, що загоюється. Рекомендується коротке перебування в лікарні, метою якого є контроль та швидка реакція на можливу кровотечу. У разі аденотомії кровотеча можлива протягом першої доби після операції. Необхідно уникати фізичних навантажень протягом одного тижня після операції.

Чи можливо, щоб мигдалина виросла ще раз?

Метою аденотомії є усунення зайвого надлишку аденоїдної тканини, але це неповне (не 100%) видалення всіх клітин мигдалини (як це відбувається при онкологічних операціях). У рідкісних випадках невелика кількість лімфатичної тканини, що залишилася, може вирости в результаті сильної стимуляції внаслідок інфекції верхніх дихальних шляхів. У цьому випадку буде необхідно провести повторне видалення мигдалини (реаденотомія).

У літню спеку ми із задоволенням тягнемося за прохолодними напоями або дуже холодним морозивом. Тим часом, такий, здавалося б, невинний десерт з морозива може стати справжнім випробуванням для нашого горла, особливо якщо його їсти часто, швидко і у великих кількостях. Раптові перепади температури – прямий шлях до інфекцій горла, таких як ангіна. Як користуватися літніми радощами так, щоб це не закінчилося неприємностями для горла?

Морозиво краще взимку

Зі зрозумілих причин влітку ми їмо морозиво набагато охочіше, ніж взимку. Як це не парадоксально, але для здоров’я було б безпечніше їсти його взимку. Слизова оболонка глотки погано переносить різкі перепади температури, пов’язані зі вживанням сильно охолоджених напоїв або поїданням морозива. Холодний десерт з морозива охолоджує горло, але через деякий час воно знову нагрівається. Добре, наприклад, запивати морозиво теплим напоєм – завдяки цьому повернення до температури навколишнього середовища буде поступовим. Лікарі стверджують, що порядок прийому їжі має велике значення. Наприклад, якщо нам подобається кава з морозивом, ніколи не слід спочатку пити каву, а потім подавати розпаленілому горлу десерт з морозивом.

Спочатку морозиво, потім кава – правильний порядок. Взимку температура нижча, а значить, менша різниця між навколишнім середовищем і морозивом. Ось чому вживання морозива взимку не передбачає такого ризику зараження можливими інфекціями, що діють на наше горло і яких є дуже багато.