ГОСТРИЙ СЕРЕДНІЙ ОТИТЕКСУДАТИВНИЙ СЕРЕДНІЙ ОТИТХРОНІЧНИЙ СЕРЕДНІЙ ОТИТФІЛІАЛИ, В ЯКИХ МОЖНА СКОРИСТАТИСЯ ПОСЛУГОЮ

Середній отит

Середній отит є одним з найбільш поширених захворювань вух у дітей, частіше за все бактеріальної етіології. Він проявляється гострим болем і є результатом поширення бактеріальної інфекції з носа або горла. Отит не слід недооцінювати. Без лікування він може призвести до серйозних ускладнень.

Розрізняють гострий, ексудативний і хронічний середній отит.

Гострий середній отит

Гострий середній отит – це запальний процес, який характеризується раптовими симптомами: важким, пульсуючим болем у вусі, лихоманкою, погіршенням слуху та симптомами, які спостерігаються в об’єктивному обстеженні: почервонілою, опуклою барабанною перетинкою та наявністю рідких виділень з барабанної порожнини. В основному хворіють діти. Гострий середній отит іноді зустрічається і у дорослих, проте в цій групі ми частіше спостерігаємо хронічний середній отит, який може бути наслідком невилікуваного або погано вилікуваного гострого середнього отиту в дитячому віці.

Факторами для виникнення середнього отиту є порушення функції євстахієвої труби, генетичні фактори, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, фактори навколишнього середовища, імунологічні порушення, алергічні захворювання, пасивне куріння, штучне вигодовування дітей і неправильна анатомія лицьового черепа.

Коли слід звернутися до фахівця:

Для постановки діагнозу гострого середнього отиту необхідно, щоб одночасно збіглися наступні симптоми та критерії:

1) Раптовий початок захворювання, що характеризується болем у вухах, занепокоєнням, дратівливістю або плачем; підвищеною температурою тіла; гнійними виділеннями з зовнішнього слухового проходу.

2) Значне почервоніння барабанної перетинки або сильний біль у вусі, який порушує нормальну життєдіяльність дитини або її сон. Крім симптомів, типових для гострого середнього отиту, таких як важкий, часто пульсуючий біль у вусі, відчуття розпирання у вусі та погіршення слуху, можуть з’являтися також загальні симптоми: підвищення температури тіла, нездужання, відсутність апетиту, неспокій, блювота, діарея; чим менша дитина, тим важчі ці симптоми. У 50% випадків гострий середній отит протікає без болю у вухах. Біль при натисканні на козелок вуха не є характерним симптомом середнього отиту та може свідчити тільки про зовнішній отит.

Гострий середній отит може бути важким або легким. Важкий перебіг хвороби характеризується підвищенням температури тіла> 39 ° C і сильним болем у вусі, легкий перебіг – температурою менше 39 ° C і помірним болем вуха.

Можна також виділити рецидивний гострий середній отит, при якому епізоди гострого середнього отиту повторюються не менше 3 разів протягом останніх 6 місяців або щонайменше 4 рази протягом останніх 12 місяців.

Лікування

При лікуванні гострого середнього отиту у дітей застосовують препарати, які полегшують симптоми захворювання, анальгетики та жарознижуючі засоби, які зменшують запальний процес в євстахієвій трубі, а в деяких випадках показані антибіотики. Біль у вухах, особливо в перший день хвороби, необхідно лікувати незалежно від рішення щодо застосування антибіотика.

Основні цілі лікування гострого середнього отиту передбачають усунення симптомів якнайскоріше, елімінацію бактерій з порожнини середнього вуха та запобігання гнійних ускладнень інфекції. При гострому середньому отиті зазвичай рекомендується негайне застосування антибіотика, але остаточне рішення приймає лікар.

Слід пам’ятати, що неправильне лікування гострого середнього отиту може призвести до ускладнень, таких як гострий мастоїдит, парез або параліч лицьового нерва, внутрішній отит і внутрішньочерепні ускладнення.

Ексудативний середній отит 

При ексудативному середньому отиті немає ознак гострого отиту або хронічного отиту. Ексудативний середній отит може тривати багато місяців або років. Це запальне захворювання слизової оболонки євстахієвої труби, барабанної перетинки та повітряних клітин соскоподібного відростка (наявність жовтих або янтарного кольору виділень з непошкодженої барабанної перетинки, які густіють згодом). Основними симптомами є погіршення слуху та шум у вухах. Під час хвороби рідина збирається в барабанній порожнині без перфорації барабанної перетинки. Тривала наявність таких виділень у вусі призводить до поступового погіршення слуху.

Причини ексудативного середнього отиту
Однією з найбільш поширених причин цього захворювання у дітей є гіпертрофія глоткової мигдалини, яка тисне на гирла євстахієвих труб в носоглотці, викликаючи тим самим обструкцію та порушення їх функцій. Іншими причинами у дітей є алергія й анатомічні особливості носа. Дуже часто це захворювання зустрічається у дітей з ущелиною неба та генетичними синдромами, які супроводжує неправильна анатомічна будова голови та шиї. Ексудативний середній отит зазвичай протікає безсимптомно на першому етапі, його не помічають ні діти, ні батьки, і – що слід підкреслити – не слід лікувати його антибіотиками (за деякими винятками).

Спочатку ексудат у середньому вусі водянистий, з часом через наявність так званих келихоподібних клітин, що продукують слиз, перетворюється у в’язкі виділення. Ці виділення накопичуються в барабанній порожнині, викликаючи відчуття переповнення у вусі та погіршення слуху. Якщо ексудативне запалення присутнє тривалий час, у всякому разі кілька місяців, то ексудат перетворюється в щільне виділення, яке блокує простір середнього вуха. Такі виділення набагато складніше видалити, навіть хірургічним шляхом. Це може призвести до обструктивного середнього отиту, а слідом до постійного погіршення провідної системи середнього вуха (слухових кісточок), яке призводить до втрати слуху.

Серед інших причин ексудативного середнього отиту у дітей виділяють захворювання щитовидної залози з гіпотиреозом, синдром Тернера і баротравми (наприклад, після польоту в літаку). Надзвичайно рідкісною причиною у дітей є пухлини носоглотки, в той час як у дорослих, особливо з одностороннім ексудативним отитом, завжди слід підозрювати пухлину, яка може блокувати гирло євстахієвої труби та викликати порушення її функції.

Коли слід звернутися до лікаря?

  • Симптоми хронічного ексудативного отиту:

    • Ексудативний середній отит може протікати безсимптомно і бути тривалий час недіагностованим, особливо у маленьких дітей. Це пов’язано з тим, що зазвичай ексудат у середньому вусі з’являється поступово і дитина так звикає до його присутності, що не повідомляє батькам про погіршення слуху.
    • При наявності симптомів дитина може скаржитися на погіршення слуху чи почуття переповнення в вусі, присутність води в вусі – як після басейну. Рідше діти скаржаться на болі у вусі, які не є інтенсивними у разі ексудативного запалення.
    • Біль у вухах при ексудативному запаленні може бути викликаний втягнутою або опуклою барабанною перетинкою у випадках коли рідина щільно заповнює весь простір в середньому вусі.
    • Зміна поведінки дитини також має привернути увагу батьків. Дратівливість, відсутність реакції на звернення, гіперактивність можуть бути проявами погіршення слуху, особливо в ситуації, коли дитина раніше вела себе належним чином.
    • До характерних симптомів ексудативного середнього отиту не належать виділення з вуха. Якщо вони з’являються, це може вказувати на появу інших захворювань: утворення перфорації барабанної перетинки, хронічний середній отит, запалення зовнішнього слухового проходу. Ці захворювання супроводжуються більш серйозними та важкими станами вуха і у багатьох випадках їх слід лікувати хірургічним шляхом.

    Підвищення температури тіла також не відноситься до симптомів ексудативного середнього отиту. У разі появи підвищеної температури тіла та сильного болю у вухах, можна підозрювати появу гострого середнього отиту, який слід лікувати антибіотиком. Рішення про використання антибіотика залишається за лікарем.
    Як діагностувати ексудативний середній отит?
    1. Медичне обстеження в отоларингологічному кабінеті повинно бути спрямоване на виявлення причини ексудативного отиту та визначення втрати слуху у дитини.
    2. Лікар оглядає вухо за допомогою відеоотоскопа.
    3. Отоскопічне обстеження є базовим обстеженням, завдяки якому лікар може оцінити стан середнього вуха та ступінь пошкодження барабанної перетинки або елементів середнього вуха. Лікар також оцінює прохідність носа та горла, оскільки ексудативний середній отит у дітей дуже часто пов’язаний із наявністю гіпертрофії мигдалин і особливо глоткової мигдалини, яка розташована високо у носоглотці.
    4. Щоб оцінити наявність аденоїдів і їх розмір, слід провести фіброскопічне обстеження носоглотки за допомогою тонкої камери, введеної через ніс дитини.
    5. Після обстеження дитини проводяться додаткові аудіометричні тести. Базовим тестом, проведеним у дітей, є імпедансометрія. Це обстеження дозволяє точно оцінити стан середнього вуха, а також дозволяє контролювати процес одужання дитини. Для оцінки слуху у дітей проводиться обстеження на наявність так званих отоакустичнмх емісій. Це також швидке та безболісне обстеження. У старших дітей, що уже здатні співпрацювати, може бути проведена тональна аудіометрія для оцінки ступеня втрати слуху.
    6. Після огляду дитини та додаткових аналізів лікар може визначити найбільш ймовірну причину захворювання і запропонувати відповідне лікування. Іноді дитині потрібна додаткова консультація інших фахівців, особливо алерголога, оскільки наявність алергії може вплинути на виникнення та перебіг ексудативного отиту у дитини. Лікування дитини з алергією також є більш складним і тривалим.

Лікування ексудативного середнього отиту

Лікування ексудативного середнього отиту слід планувати, знаючи причину захворювання. Якщо ексудативне запалення є наслідком гострого середнього отиту, процедура може бути обмежена спостереженням за дитиною. В цілому, ексудат у середньому вусі зникає протягом декількох тижнів, але може також зберігатися протягом декількох місяців. Поки немає погіршення слуху чи інших тривожних симптомів, стан дитини слід контролювати за допомогою періодичної отоскопії та аудіометрії.

У разі наявності ексудату та проблем зі слухом у дитини, лікар може призначити фармакологічне лікування, включаючи місцеві препарати для застосування на слизову оболонку носа, які зменшують набряк і запалення. При виявлені алергії рекомендуються протиалергічні препарати.

Хірургічне лікування слід розглядати, якщо симптоми ексудативного запалення зберігаються протягом більш як 3 місяців, незважаючи на належне лікування.

Якщо у дитини зберігаються симптоми аденоїдиту, слід виконати аденотомію, тобто видалення глоткової мигдалини. Хірургічне лікування аденоїдів часто усуває основну причину ексудативного середнього отиту.

Для дитини з наявністю ущелини піднебіння і після реконструктивного хірургічного лікування, рішення про вентиляційне дренування слід прийняти раніше, тому що ексудат з’являється у ранньому віці і характеризується тривалим перебігом. Ущелина неба призводить до запалення вух, включаючи ексудативний отит, який важко піддається лікуванню, часто вимагає повторного дренування барабанної порожнини або постійних вентиляційних дренажів.

Хронічний середній отит характеризується постійною наявністю перфорації барабанної перетинки, тобто її розривом, постійними або періодичними виділеннями з вуха та погіршенням слуху. У даному випадку проводиться хірургічне втручання. Хронічний середній отит в основному стосується дорослих і є частим наслідком нелікованого або погано лікованого гострого середнього отиту в дитинстві.

Різновиди хронічного середнього отиту:

  • хронічний гнійний середній отит
  • хронічний гранулюючий середній отит
  • хронічний середній отит з холестеатомою
  • хронічний туберкульозний середній отит

Коли необхідно звернутися до лікаря:

Симптоми хронічного середнього отиту:

  • Основними симптомами хронічного середнього отиту є погіршення слуху, виділення з вуха та поява запаморочення після попадання води у вухо (в разі дефекту барабанної перетинки).
  • Хронічний простий середній отит характеризується слизисто-гнійними виділеннями з вуха без запаху та погіршенням слуху.
  • Хронічний гранулематозний середній отит проявляється рясними слизисто-гнійними виділеннями з вуха та погіршенням слуху, рецидивуючими поліпами вуха і так званим хронічним «мокрим вухом», неможливістю «висушити» вухо, незважаючи на належне консервативне лікування. На пізній стадії захворювання відбувається руйнування кістки.
  • У пацієнтів із хронічним середнім отитом з холестеатомою мають місце також наступні симптоми: неприємний запах з рота, постійне або періодичне погіршення слуху, кондуктивна або змішана приглухуватість.
  • Придбана вторинна холестеатома характеризується рясними, часто хронічними виділеннями з вуха з характерним запахом і швидко прогресуючим порушенням слуху.
  • Хронічний туберкульозний середній отит характеризується періодичною появою невеликої кількості слизово-гнійних виділень, пошкодженням внутрішнього вуха та частим паралічем лицьового нерва.
  • Основним проявом тимпаносклерозу є порушення слуху, часто двостороння туговухість та шум у вухах.
  • Для адгезивного отиту характерна кондуктивна або змішана приглухуватість.

Лікування хронічного отиту:

  1. Хронічний гнійний середній отит лікується фармакологічно. Основним завданням є боротьба з гнійними виділеннями з вуха, так звана «сушка вуха». Після того, як запальний процес затих, можна виконати операційне лікування для поліпшення слуху шляхом закриття дефекту барабанної перетинки та реконструкції ланцюга слухових кісточок.
  2. Хронічний гранулюючий середній отит вимагає хірургічного втручання, оскільки виділення з вуха неможливо вилікувати в даній ситуації фармакологічним шляхом. Під час операції необхідно взяти матеріал для гістопатологічного дослідження.
  3. Хронічний середній отит асоційований з холестеатомою вимагає хірургічного лікування, основною метою якого є видалення холестеатоми і запалених фрагментів тканин. Якщо можлива реконструкція барабанної перетинки та ланцюга слухових кісточок, проводиться тимпанопластична операція.
  4. Хронічний туберкульозний середній отит лікується протитуберкульозними препаратами. Операція проводиться у пацієнтів з парезом або паралічем лицьового нерва, щоб очистити лицевий нерв від грануляційної тканини та декомпресувати його.
  5. Перфорація барабанної перетинки, яка не загоюється самостійно, вимагає обов’язкового хірургічного лікування.
  6. Лікування ретракційних кишень залежить від їх ступеня ураження. Показанням до хірургічного лікування є супутня втрата слуху. Часто раннє хірургічне лікування проводиться для запобігання розвитку холестеатоми.
  7. Лікування тимпаносклерозу й адгезивного отиту проводиться операційним методом.
Copyright by CSIM 2021. Все права защищены.

Copyright by CSIM 2023. Wszelkie prawa zastrzeżone.

Realizacja: X-Connect.pl
Cвершение: X-Connect.pl
Перейти до вмісту