Що таке шум у вухах і як часто він буває?
Це звуки, які можна почути в одному або обох вухах або голові, а іноді і в вухах, і в голові одночасно. Люди, які чують шум, описують його як писк, дзвін, стукіт, гул, свист або шелест. Незалежно від характеру і виду звуків, всі вони називаються вушними шумами. Коли лікар використовує термін шум у вухах, він має на увазі певний звук або звуки, які чує пацієнт. Термін «безперервний шум у вухах» використовується для опису звуків, які можна почути безперервно, а «періодичний шум у вухах» – це звук, що сприймається з перервами тривалістю від декількох годин до декількох днів або тижнів. Суб’єктивний шум у вухах, що виникає у переважної більшості пацієнтів, бо його чує тільки людина, якого він стосується. Шуми, які можна якимось чином зареєструвати за допомогою мікрофона або почути безпосередньо вухом або за допомогою стетоскопа, який прикладається до голови пацієнта, називаються об’єктивним шумом. Такі шуми вкрай рідкісні.
Майже кожен з нас відчуває періодичний «дзвін» у вухах. Особливо часто це помітно в тиші. Існує така приказка: «так тихо, що навіть у вухах дзвенить». Такі короткочасні звуки, що швидко минають, не мають клінічного значення і не потребують медичної консультації.
Через що з’являється шум у вухах?
Вушний шум пов’язаний з порушеннями в слуховому аналізаторі та є результатом зміни активності у волокнах слухового нерва, найчастіше в результаті змін у внутрішньому вусі. Вважається, що у більшості випадків джерелом шуму у вухах є незворотнє пошкодження зовнішніх волоскових клітин равлика. Простіше кажучи, змінюється активність у провідному шляху слухового аналізатора. Нові теорії припускають, що пошкодження периферичної частини слухової системи зменшує кількість інформації про звук, що передається зі слухових центрів в мозок. У відповідь центральна нервова система підвищує активність на рівні кори головного мозку, що сприймається як шум у вухах.
ЧОМУ НАС НЕПОКОЇТЬ ВУШНИЙ ШУМ?
Не тільки слухова система бере участь у процесі сприйняття шуму, але й інші частини мозку, такі як лімбічна система (відповідає за емоції) і вегетативна нервова система (відповідає за захисні реакції.) Всі люди різні, вони по-різному реагують на різні сигнали і по-різному відчувають шум у вухах. Трапляються пацієнти, для яких шум – це серйозна проблема, яка заважає вести нормальне життя, а з іншого боку також є ті, кого шум у вухах зовсім не турбує або турбує в невеликому ступені або тільки в деяких ситуаціях, наприклад, під час засинання або відпочинку, або роботи в тиші. Слід підкреслити, що немає ніякого зв’язку між параметрами шуму, такими як гучність або висота звуку, і ступенем їх інтенсивності. Таким чином, для одних людей поява стороннього звуку у вухах, навіть найтихішого, є серйозною проблемою, що заважає нормально жити, в той час, як іншим людям вушний шум не заважає зовсім. Це свідчить про те, що ступінь роздратування визначається не місцем виникнення та характеристиками шуму, а наслідками, які викликає сигнал у нервовій системі людини.
Найчастіше шум у вухах – це суб’єктивне відчуттяе пацієнта. Це означає, що ніхто з оточуючих не може почути цей звук. Таким чином, оточуючі не розуміють проблеми пацієнта.
ЧИ Є ВУШНИЙ ШУМ ХВОРОБОЮ І ЧИ ВІН ПРЕДСТАВЛЯЄ СОБОЮ ЗАГРОЗУ?
Вушний шум – це не хвороба, а симптом різних змін у внутрішньому вусі. Щоб з’ясувати причину виникнення шуму у вухах, треба провести аудіологічну діагностику для того, щоб виключити органічні патології, які вимагають оперативного втручання лікаря. Крім того, що вушний шум не є захворюванням, він часто призводить до нервового перенапруження, неспокою, несвідомих страхів, дискомфорту, а також нерідко стає причиною депресії, тому шум у вухах необхідно лікувати.
Які найпоширеніші причини шуму у вухах і як їм можна запобігти?
Можливі причини виникнення шуму у вухах:
- Сірчана пробка у зовнішньому слуховому проході – часта причина шуму у вухах. Видалення залишків сірки методом промивання або за допомогою електровідсмоктувача зазвичай призводить до негайного полегшення, і пацієнт перестає відчувати шум.
- Середній отит, а також інфекції верхніх дихальних шляхів викликають порушення прохідності євстахієвої труби та зміни тиску в середньому вусі, які можуть проявлятися у вигляді шуму у вухах і порушення слуху у пацієнта.
- Ототоксичні препарати, які пошкоджують орган слуху, можуть викликати як втрату слуху, так і шум у вухах. У разі підозри, що фармакологічний препарат, який приймає пацієнт, викликає побічні ефекти, такі як шум у вухах або порушення слуху, пацієнт повинен негайно повідомити про це лікаря, який призначив даний препарат.
- Травми голови та шиї можуть викликати шум у вухах, який може супроводжуватися такими симптомами, як запаморочення, порушення рівноваги, головний біль та проблеми з пам’яттю.
- Акустична травма. Шум пошкоджує волоскові клітини у внутрішньому вусі. До групи ризику входять в основному люди, що наражені на дію шуму на роботі, наприклад, військовослужбовці, музиканти, працівники колл-центрів, любителі дискотек і гучних концертів або молоді люди, котрі слухають музику в навушниках.
- Захворювання серцево-судинної системи. Пацієнти часто скаржаться на «стрибок тиску» як причину шуму у вухах.
- Ендокринні захворювання. Шум у вухах часто пов’язаний із захворюваннями щитовидної залози, а також з діабетом і резистентністю до інсуліну. Шум у вухах може виникнути як при гіпертиреозі, так і при гіпотиреозі.
- Стрес у формі так званого «гострого стресу» або хронічні стресові ситуації є фактором, який молоді або зайняті люди називають потенційною причиною, що викликала у них шум у вухах.
- Зміни в шийній частині хребта. Часто спостерігається зв’язок між дископатичними та дегенеративними змінами в шийному відділі хребта та шумом у вухах.
- Дисфункція скронево-нижньощелепного суглоба також може бути причиною шуму у вухах. Ці зміни можна підозрювати в якості потенційної причини шуму у вухах, якщо це відбувається одночасно при жуванні їжі в області суглоба і болю в м’язах в цій області.
- Пухлина. Пухлинні зміни в області слухового аналізатора є рідкісною причиною шуму у вухах, проте кожен окремий випадок шуму у вухах, особливо одностороннього зі супутньою втратою слуху, слід проконсультувати з фахівцем у цій галузі.
Цей список не охоплює всі можливі причини вушного шуму.
Шум у вухах може початися на будь-якому етапі слухового аналізатора між внутрішнім вухом і мозком. Шум може бути безперервним або переривчастим, періодичним або хронічним.
Шуми можуть також виникати поза слуховою системою, тобто в м’язовій або скелетній системі в області голови та шиї або в скронево-нижньощелепному суглобі та вторинно передаватися в слухову систему.
НЕЙРОПЛАСТИЧНІСТЬ
Метод tVNS, або електрична стимуляція вушної гілки лівого блукаючого нерва, – є новим методом лікування шуму у вухах. Її завдання привести до змін у мозку й усунути або зменшити рівень шуму у вухах. Даний метод передбачає використання інноваційного пристрою Parasym. Ефективність цього методу заснована на феномені нейропластичності головного мозку. Нейропластичність – це здатність мозку самовідновлюватися, генеруючи нові нейронні зв’язки. Нові нейронні зв’язки, що виникають, можуть змінити характер реакції. Метод tVNS спрямований на поліпшення нейронної пластичності, яка фокусується на певній галузі мозку, що пов’язана з появою вушних шумів (анг. Targeted plasticity).
Как работает этот метод?
Стимуляция блуждающего нерва воздействует на базальные холинергические ядра, которые вызывают устойчивые изменения в коре головного мозга. Благодаря этому механизму стимуляция блуждающего нерва в сочетании со звуковыми стимулами способствует реорганизации на уровне слуховой коры. Таким образом, главная цель метода – реорганизовать эту измененную активность так, чтобы она повлияла на уменьшение шума. У пациента с ушными шумами наблюдается сильное возбуждение симпатической нервной системы. Это проявляется в виде высокого уровня напряжения и стресса. При стимуляции ушной ветви блуждающего нерва, стимулируется противоположная система: парасимпатическая. Благодаря этому, эта чрезмерная активность симпатической нервной системы может быть подавлена. Кроме того, считается, что стимуляция блуждающего нерва снижает активность в лимбической системе, в которую входят гиппокамп и миндалевидное тело. Эти структуры считаются потенциальными местами, в которых может возникать ушной шум.
Аудіологічна діагностика
Умовою для початку терапії є аудіологічна діагностика з метою визначення місця можливого виникнення шуму. Пацієнт отримує направлення на терапію на основі зібраного лікарем анамнезу та заповненої та підписаної анкети. Лікар вирішить, чи буде терапія ефективна для даного пацієнта та дасть відповідний напрям. Співпраця з медичним персоналом, який проведе необхідні обстеження і поставить правильний діагноз – є ключем до успіху і невід’ємним етапом, з якого починається весь процес.
Хто може скористатися цією терапією?
Цей метод може бути запропонований пацієнтам із докучливим шумом у вухах. Докучливий шум – це такий, який настільки негативно впливає на якість життя пацієнта, що той активно шукає допомоги. Всі люди різні та по-різному реагують на різні сигнали, по-різному відчувають шум у вухах. Трапляються пацієнти, для яких шум – це серйозна проблема, яка заважає вести нормальне життя, а з іншого боку також трапляються ті, кого шум у вухах зовсім не турбує або турбує в невеликому ступені або тільки в деяких ситуаціях, наприклад, під час засинання або відпочинку, або роботи в тиші. Слід підкреслити, що немає ніякого зв’язку між параметрами шуму, такими як гучність або висота звуку, і ступенем їх інтенсивності. Для одних людей поява стороннього звуку у вухах, навіть найтихішого, є серйозною проблемою, що заважає нормально жити, в той час, як іншим людям вушний шум не заважає зовсім. Це свідчить про те, що ступінь роздратування визначається не місцем виникнення та характеристиками шуму, а наслідками, які викликає сигнал у нервовій системі людини.
Цей метод також призначений для пацієнтів з хронічним шумом у вухах, який триває більше 6 місяців. Пацієнти з гострим шумом у вухах, тобто тривалістю менше 6 місяців, повинні спочатку почекати, поки їх шум у вухах мимоволі зникне. Якщо шум у вухах не зникає протягом 6 місяців, пацієнта можна направити на терапію.
Кому терапія не підходить?
– Пацієнтам з об’єктивним (вимірюваним) шумом або соматосенсорним шумом:
- Соматосенсорний шум – це шум, пов’язаний з рухами голови. Якщо шум зникає при будь-яких рухах голови, це може бути пов’язано з деякими порушеннями поза слуховою системою, наприклад, в області скронево-нижньощелепного суглоба, також це може бути результатом змін у шийному відділі хребта або оточуючих його структурах. У такій ситуації необхідна попередня консультація фізіотерапевта.
– Пацієнтам, яким вживлено активний медичний пристрій, такий як кардіостимулятор, слуховий імплант або будь-який інший електронний або металевий пристрій.
– Пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями або атеросклерозом, включаючи застійну серцеву недостатність, з діагнозом важкої ішемічної хвороби серця або після недавно перенесеного інфаркту (не більше 5 років тому).
– Пацієнтам з діагнозом брадикардії (повільне серцебиття) або серцевої аритмії (порушення ритму серця).
– Пацієнтам, що перенесли операцію по перерізанню блукаючого нерва в області шиї (ваготонія).
– Пацієнтам зі значним звуженням артерій (атеросклероз сонних артерій).
– Пацієнтам з невиявленими больовими відчуттями.
– Дітям.
– Вагітним жінкам.
Тривалість терапії
Пристрій Parasym надається пацієнту на термін 12 тижнів. Терапевтичні сеанси проходять в домашніх умовах протягом 1 години на день. Через 3 місяці у близько 60% опитаних спостерігалося зникнення або зменшення інтенсивності шуму. Однак, їх зменшення більш імовірно, ніж повне усунення. Терапія заснована на одночасній стимуляції лівого блукаючого нерва та бінауральної стимуляції звуком. Стимуляція завжди охоплює лівий нерв, тому що дослідження показують, що це пов’язано з меншою кількістю побічних ефектів у порівнянні з правим блукаючим нервом. Пацієнт підписує спеціальний договір оренди цього пристрою на час терапії. Під час першого візиту пацієнту також пояснюють, як правильно користуватися пристроєм Parasym. Кожен пацієнт, що проходить цю терапію, також може розраховувати на нашу постійну підтримку й опіку протягом усього процесу лікування.
Можливі ризики
При використанні пристрою Parasym відповідно до інструкції рівень можливого ризику дуже низький. У 2018 році був проведений систематичний огляд, в якому взяли участь тисяча триста двадцять два пацієнта (у 51 дослідженні), які зазнали стимуляції блукаючого нерва через шкіру. Цей огляд показав, що тільки 2,6% учасників відмовилося від подальшого лікування через побічні ефекти. Найбільш поширеним побічним ефектом було роздратування шкіри, що виникає в результаті стимуляції, яке зазвичай зникало незабаром після закінчення стимуляції.
