ХВОРОБИ МИГДАЛИНДІАГНОСТИКА ГІПЕРТРОФІЇ МИГДАЛИНЛІКУВАННЯ ГІПЕРТРОФІЇ МИГДАЛИНФІЛІАЛИ, В ЯКИХ МОЖНА СКОРИСТАТИСЯ ПОСЛУГОЮ

Гіпертрофія піднебінних мигдалин і аденоїдні вегетації часто виникають в дитячому віці. Лімфоїдна тканина носоглотки виконує функцію захисту організму від бактерій навколишнього середовища. Мигдалики бувають різної величини, прихованими за піднебінними дужками або значно збільшеними, що сходяться по середній лінії носоглотки. Аденоїдні вегетації знаходяться в склепінні носоглотки за маленьким язичком і в разі їх незначного збільшення можуть не давати ніяких симптомів, а при значній гіпертрофії повністю заповнювати носоглотку, порушуючи носове дихання та блокуючи слухові труби. У дитячому віці гіпертрофія аденоїдних вегетацій зустрічається дуже часто. Запальний просцес в лімфоїдній тканині аденоїдних розростань вимагає спостереження, а в піднебінних мигдалинах – антибіотикотерапії, особливо в ситуаціях, що супроводжуються високою гіпертермією та залученням суглобів, серця, нирок. Симптомами розростання аденоїдних вегетацій є порушення носового дихання, дихання через рот, хропіння під час сну, особливо якщо дитина спить на спині. При значному розростанні аденоїдних вегетацій з’явиться апное. В результаті зниження оксигенації організму, дитина не висипається вночі, а вдень відчуває себе втомленою та роздратованою. Додаються часті інфекції верхніх дихальних шляхів, риніти зі слизовими або гнійними виділеннями, рясне слиновиділення. Очищення носа утруднене, виділення з носових ходів піддаються повторному інфікуванню. Батьки починають помічати у дитини зниження слуху. Дитина говорить дуже голосно, просить збільшити гучність телевізора, відстає у розвитку мови. При довготривалому перебігу процесу виникають незворотні зміни елементів середнього вуха, що вимагають хірургічного втручання.

Оцінити стан аденоїдних вегетацій дозволяє фіброскопія гнучким фіброскопом, введеним через ніс. Рентгенологічне дослідження носоглотки не показано, так як не дає додаткової інформації, а несе значне променеве навантаження. Проводиться дослідження крові та посів виділень з носа та горла.

Отоскопічне дослідження дає інформацію про стан барабанної перетинки та середнього вуха. Аудіометричні тести – імпедансометрія, реєстрація отоакустичної емісії – належать до об’єктивних методів діагностики слухової функції та можуть бути проведені у дитини будь-якого віку. У дітей старшого віку ступінь зниження слуху виявляється за допомогою аудіометрії.

Тактикою дій в разі гіпертрофії аденоїдних вегетацій та піднебінних мигдалин може бути спостереження, фармакологічне або оперативне лікування. Важливо перевіряти стан слуху, так як секреторний отит на початкових стадіях протікає безсимптомно. Оперативне лікування рекомендується при неефективності медикаментозного лікування та погіршення клінічній картини (порушення носового дихання, апное уві сні, зниження слуху). У кожному разі рішення про метод лікування приймається лікарем індивідуально. Операція ліквідовує основну причину хвороби, покращує загальний стан дитини, зменшує частоту інфекцій верхніх дихальних шляхів, сприяє нормалізації слухової функції у дітей з секреторним отитом. Такі операції як аденотомія (видалення аденоїдних розростань) та тонзилектомія (зменшення піднебінних мигдалин) – одні з найпоширеніших операцій, що проводяться у дітей. Мигдалики в дитячому віці не видаляються повністю, тоді як аденоїдні розростання повинні бути видалені повністю. При супутньому секреторному отиті одночасно проводиться шунтування барабанної порожнини. Шунтування дозволяє видалити густе серозне виділення з барабанної порожнини, забезпечити вентиляцію середнього вуха та поліпшити слух дитини.

Copyright by CSIM 2021. Все права защищены.

Copyright by CSIM 2023. Wszelkie prawa zastrzeżone.

Realizacja: X-Connect.pl
Cвершение: X-Connect.pl
Перейти до вмісту