polska_times-1200x641-1200x641.jpg
19/Тра/2021

У Всесвітній день слуху професор Петро Х. Скаржинський дав інтерв’ю виданню «Polska Times», в якому приділив особливу увагу тому факту, що проблеми зі слухом тепер перетворилися в цивілізаційну хворобу, яка тягне за собою високі соціальні та економічні витрати.

Органи слуху є для нас дуже важливими, тому що завдяки ним ми спілкуємося. В даний час глухі люди виключені з багатьох професій і робочих місць, а також просто піддаються всіляким обмеженням, які для деяких з них можуть стати непереборними.

За оцінками ВООЗ, 466 мільйонів чоловік у всьому світі мають дуже серйозні проблеми зі слухом, в той час як різні інші порушення слуху зачіпають близько одного мільярда людей. Прогнози показують, що в найближчі роки очікується значне зростання цього числа в міру старіння західних суспільств.

Як говорить професор Петро Х. Скаржинський, проблеми зі слухом перетворилися у хворобу нашої цивілізації. Втрата слуху найчастіше виникає у людей похилого віку, майже 75 відсотків сімдесятирічних людей мають часткову глухоту, а у людей старше 80 років це число сягає 80 відсотків. Порушення слуху призводять до багатьох недуг і загального погіршення функціонування організму. У літніх людей вони можуть викликати серйозні когнітивні дисфункції, порушення пам’яті, але найбільше вони ускладнюють або навіть унеможливлюють повсякденне функціонування та міжособистісне спілкування.

«Проблеми зі слухом у літніх людей призводять до того, що вони часто випадають із соціальної активності, не беруть участі у дружніх зустрічах, не хочуть перебувати поруч з людьми, тому що бояться бути незрозумілими і, як наслідок, відкинутими. За даними вчених із США, вартість психіатричного лікування для цієї групи людей є вищою, ніж лікування отоларингологічного. Цивілізація розвивається швидко і тому рівень впливу шуму на людей постійно зростає. Наш слух погіршується швидше, ніж 50 років тому. Тому раніше проблеми зі слухом зачіпали перш за все людей у ​​віці 70-80 років, а тепер ця проблема стосується все більш молодих груп людей», – підкреслює професор Петро Х. Скаржинський.

Тут можна ознайомитися зі статтею повністю.


AdobeStock_78160423male.png
19/Тра/2021

25 квітня відзначається Міжнародний день поінформованості про небезпеку шуму, мета якого – привернути увагу до повсюдного поширення шуму в житті людей, підвищити обізнаність про це шкідливе явище та його вплив на здоров’я та життя людини.

Шум можна описати як неприємний звук інтенсивністю 70 децибел. Шум може ускладнити сон, навчання, роботу, концентрацію уваги та відпочинок. Це викликає порушення слуху, серцеві порушення, порушення дихання, головний

біль і безсоння. Шум робить нас більш схильними до стресу, змушуючи нервувати і підвищувати чутливість.

Ніжні для нашого вуха та безпечні для нас звуки повинні перебувати в

діапазоні 40-60 децибел, в той час як розмови в ресторані – це вже близько

70-ти дБ, звук мотоцикла – 90 дБ, а музика в навушниках, яку можуть чути навколишні, досягає 100 дБ .

Як захистити вуха від шуму?

– тримайтеся подалі від галасливих місць або НЕ затримуйтеся там надовго

– носіть навушники або беруші, коли перебуваєте у шумному місці або при використанні галасливих електроінструментів

– зменшіть гучність і звикніть слухати тихіші звуки

– вимкніть музику, телевізор

– перевірте свій слух.

Для покращення слуху слід уникати шуму, але варто також регулярно

перевіряти слух. Надмірний шум може викликати безліч захворювань, не

тільки пов’язаних зі слухом. Якщо з’являються симптоми, не варто їх

недооцінювати та проконсультуватися в оториноларинголога. Базові перевірки слуху не складні, а раннє виявлення дефектів і використання відповідного

лікування дозволяє отримати стабільні результати в 92% випадків і знизити витрати на подальше лікування майже в чотири рази.


Konferencja_3_2-1.jpg
19/Тра/2021

Центр слуху та мови «Медінкус» в особі Ірини Пежинської та професора Петра Х. Скаржинського взяв участь у вебінарі, організованому Українською асоціацією медичного туризму (УАМТ). Порушення слуху та медичний туризм стали основними темами зустрічі, яка відбулася 18 березня 2021 року в прямому ефірі в Facebook.

Зустріч розпочалася з презентації історії назви «Медінкус», інформації про мережу установ, зарубіжних філіалів і діяльності Центру слуху та мови «Медінкус», представленої професором Петром Х. Скаржинським. Також була проведена презентація всієї команди Центру слуху та мови «Медінкус», під час котрої було підкреслено величезний досвід і професіоналізм, які співробітники Центру виявляють кожен день.

Важливими питаннями, порушеними в ході вебінару, також були: статистика втрати слуху в світі та в Україні, класифікація втрати слуху та проблема діагностики та відповідного лікування в Україні, які в своєму виступі представив Ігор Торський, засновник і віце-президент Української асоціації медичного туризму ( УАМТ).

У наступній частині вебінару учасники зосередили увагу на інноваціях в оториноларингології, імплантації кохлеарних імплантів та телефіттингу.

Вебінар завершився питаннями щодо допомоги іноземним пацієнтам та їх прибуттям, опікою над іноземними пацієнтами, а також обмеженнями, пов’язаними з COVID-19. На завершення глядачі вебінару змогли поставити учасникам питання.

Тут можна ознайомитися зі статтею повністю.


DSC04511-1-1200x801-1200x801.jpg
19/Тра/2021

Зараження коронавірусом SARS-CoV-2 може викликати розлади нюху і смаку.

‍”Відомості про розлади нюху і смаку у людей, заражених новим коронавірусом, надходять з трьох країн, де епідемія COVID-19 досягла критичного рівня. В опитуванні, проведеному в Італії, зазначалося, що у пацієнтів, особливо у віці 30-50 років, до появи симптомів задишки або кашлю, з’являлося порушення нюху і смаку », – розповідає в інтерв’ю «Puls Medycyny» професор, доктор меднаук та наук охорони здоров’я, магістр управління Піотр Х. Скаржиньські, спеціаліст в галузі загальної та дитячої оториноларингології.

‍Переклад. Джерело: Puls Medycyny

‍Американська Академія Отоларингології (AAO) повідомила на своєму веб-сайті, що втрата або порушення нюху і смаку спостерігалися у пацієнтів, інфікованих SARS-CoV-2, без наявності будь-яких інших симптомів. Що відомо сьогодні про зв’язок між виникненням аносмії (втрата нюху) і агевзії (втрата смаку) і зараженням новим коронавірусом?

‍Відомості про розлади нюху і смаку у людей, заражених новим коронавірусом, надходять з трьох країн, де епідемія COVID-19 досягла критичного рівня. Я розмовляв на цю тему з моїми колегами, включаючи доктора Пуя Дехагі з управління Молодих Європейських Ринологів, який опублікував звіт про італійських пацієнтів. У проведеному опитуванні зазначалося, що у пацієнтів, особливо у віці 30-50 років, до появи симптомів задишки або кашлю, з’являлося порушення нюху і смаку.

‍Подібні відомості надходять з Ірану. За останній місяць значно збільшилася кількість пацієнтів, які повідомляють про розлади нюху і смаку. У представників Іранської асоціації ринології є дві теорії на цю тему. Одна з них пов’язана з впливом коронавируса і його накопиченням в носоглотці і ротової порожнини. Вважається, що існує подібний вплив на нюховий нерв і смакові рецептори.

‍Друга теорія припускає вплив дезінфікуючих засобів, часте використання яких може привести до розладів нюху і смаку.

‍У Китаї, однак, в одній з лікарень в Ухані досить висока схильність до вірусу спостерігалася під час ендоскопічних операцій на навколоносових пазухах в поєднанні з операцією на основі черепа. У цій ділянці розташовані нюхові рецептори, і, ймовірно, через накопичення вірусу існує ризик погіршення нюху, як при поліпозному риносинуситі, але без типових симптомів.

‍Чи є втрата нюху і/або смаку поширеним симптомом при інфекційних захворюваннях? Чи можуть будь-які інші патогени викликати такі симптоми?

‍Розлади нюху досить часто зустрічаються при хронічному синуситі, але зазвичай вони не є основнимм або першимм симптомами. Ці розлади можуть бути викликані бактеріями, вірусами і грибками, а також бути побічним ефектом деяких ліків. Це можуть бути такі препарати, як антидепресанти, судинозвужуючіьні препарати місцевої дії (α-адреноміметики) або деякі антиаритмічні препарати.

‍Порушення смаку в контексті оториноларингології частіше викликається хімічним отруєнням, але може також бути результатом побічних ефектів деяких лікарських препаратів. Йдеться про препарати з таких груп, як гормони, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (головним чином, каптоприл і еналаприл), Сартана, сечогінні препарати і деякі антибіотики. Сульфаніламідні препарати (наприклад, бета-блокатори або ІKA) викликають такий побічний ефект за рахунок зниження концентрації цинку і міді; блокатори кальцієвих каналів шляхом зупинки припливу іонів кальцію блокують вивільнення рецепторів смаку (наприклад, дилтіазем, верапаміл або ніфедипін). Деякі ліки викликають також порушення смаку, яке проявляється у вигляді металевого присмаку в роті. До групи таких ліків входять, наприклад, метронідазол, амілорид або ацетазоламід.

‍Чи можуть такі розлади зберігатися тривалий час?

‍У разі нелікованого хронічного синуситу це розлад може зберігатися, але після відповідної терапії нюх може прийти в норму. Це один з аспектів, який в даний час вивчають фахівці в Італії, які лікують пацієнтів, які перемогли Коронавірусну інфекцію. Однак, зі зрозумілих причин це не є пріоритетом в даний час, і важко отримати однозначні статистичні дані.

‍Найгірше буває у випадках розладів, пов’язаних з хімічним отруєнням – ці розлади часто носять постійний характер. У разі розладів, що виникають в результаті вживання лікарських препаратів, припинення їх прийому зазвичай призводить до повернення нормальних функцій нюху і смаку. Пам’ятайте, однак, що не завжди можна припинити прийом ліків. В цьому випадку можна розглянути можливість переходу на препарат з іншої фармакологічної групи з аналогічним ефектом, який не викличе таких побічних ефектів.

‍З огляду на відомості про нові симптомах інфекції SARS-CoV-2, чи слід припускати, що фахівці-оториноларингологи особливо схильні до ризику зараження новим коронавірусів?

‍Ця теза не може бути однозначно підтверджено, але ці фахівці мають підвищений ризик. Є відомості, що 12 осіб, які були присутні в операційному блоці під час спільної операції нейрохірургів і оториноларингологів, заразилися коронавірусом. В одній з рекомендацій національного консультанта по оториноларингології і Польського товариства оториноларингологів, фоніатрів і аудіологів йдеться, про те, що таке дослідження, як непряма ларингоскопія повинно бути обмежене і проводитися в крайніх випадках. Якщо є показання до будь-якого роду втручань, наприклад розтину паратонзиллярного абсцесу, фахівець повинен бути одягнений в спеціальний захисний костюм. Проблема в тому, що теорія – це одне, а практика – інше. Стенфордський університет видав рекомендації про те, що кожен пацієнт, який готується до хірургічної операції носа або горла, повинен попередньо пройти скринінговий тест на COVID-19. Я б дуже хотів, щоб така практика з’явилася також і в Польщі.

‍Джерело: Puls Medycyny

‍Підпис: інтерв’ю брала Ева Кужіньска


DSC_2442-1-1200x800-1200x800.jpg
19/Тра/2021

“Сучасні методи діагностики, лікування та реабілітації пацієнтів з вадами слуху”. Під такою назвою у Волинській обласній клінічній лікарні відбулась третя українсько-польська науково-практична конференція, приурочена до відкриття Волинського Центру слуху і мови Медінкус у Луцьку.

Організаторами заходу стали  Світовий Центр Слуху – Інститут Фізіології і Патології Слуху (м.Варшава), Волинське товариство лікарів польського походження, обласна клінічна лікарня під патронатом  Генерального консульства Республіки Польща у Луцьку та за сприяння Управління охорони здоров’я Волинської ОДА.

Українські та польські лікарі ознайомились із найсучаснішими методами лікування хворих із вадами слуху.

– Медицина нині не має кордонів, – говорить доктор медичних наук, професор Xенрик Скаржинський (Польща). – У наш час цифрових технологій та інтернету ми маємо можливість не виходячи зі своєї клініки допомагати хворим у будь-якому куточку світу. Зокрема, ми можемо дистанційно налаштовувати імпланти діткам, які народилися з вадами слуху. І робимо це вже з Одеськими медиками. Я радий, що надалі будемо співпрацювати і з волинськими лікарями – повідомив професор Скаржинський.


Medincus-cochlear-implant-1200x795-1200x795.jpg
18/Тра/2021

Згідно статистичних даних, на кожну тисячу новонароджених припадає одна дитина з тотальною глухотою, а в перші 2-3 роки життя ще троє малюків втрачають слух. За цими сухими цифрами ховається людська трагедія – найдорожча людина в світі ніколи не почує не тільки звуки музики або спів птахів, але і звичайну мову. Передати відчай батьків словами неможливо. Так було до недавнього часу. Але сьогодні існує кохлеарна імплантація.

Що таке кохлеарна імплантація?

Здебільшого при значному пошкодженні рецепторів внутрішнього вуха допомогти глухому не можуть навіть найкращі слухові апарати, людина чує лише низькочастотні звуки середньої та великої гучності, але високочастотні або тихі – йому недоступні, мова звучить нерозбірливо. Дитина в такій ситуації не зможе навчитися розуміти мову на слух і тим більше навчитися говорити. Допомогти такому пацієнту може тільки кохлеарна імплантація – система заходів з використанням високотехнологічних пристоїв, спрямована на відновлення слуху.

Історія кохлеарної імплантації

Проблема посилення звуку за допомогою електростимуляції почала вивчатися ще в XVIII столітті, але лише в 60-х роках минулого століття був вперше виготовлений апарат для глухого пацієнта. У 1978 році пацієнтові вперше був імплантований кохлеарний імплант. Однак такі втручання проводилися лише дорослим з глибоким порушенням слуху і тільки з 1990 року вік пацієнтів поступово почав знижуватися. При цьому на зміну одноканальним аналоговим пристроям, що дозволяли тільки визначити наявність та гучність звуку, проте не давали можливість сприймати мову, прийшла багатоканальна система. До кінця століття розміри зовнішньої частини поступово зменшувалися, модернізовувалися і сьогоднішні моделі значно відрізняються від своїх попередників. Існують імпланти для пацієнтів з аномалією розвитку завитки, анатомічними особливостями будови внутрішнього вуха. Розроблені імпланти стовбура мозку для тих хворих, глухота у яких викликана ураженням слухових нервів. Проводиться білатеральна (двобічна) кохлеарна імплантація: на сьогоднішній день в світі проведено близько 3000 білатеральних операцій.

Коли необхідна операція?

Безумовно, досягти непоганих результатів у реабілітації нечуючих дітей можливо при ранньому бінауральному слухопротезуванні за допомогою звичайних слухових апаратів, застосовуючи різні сурдопедагогічні методики. Кохлеарна імплантація відкриває нові можливості – сприймати такі звукові частоти, почути які за допомогою звичайного слухового апарату неможливо. При сенсоневральній приглухуватості найчастіше вражаються рецептори завитки, волокна слухового нерва між тим збережені. Проте перетворити акустичний сигнал в електричний імпульс пошкоджені рецептори (волоскові клітини) не здатні. Цю роль бере на себе кохлеарний імплант. Завдяки удосконаленню методик і якості кохлеарних імплантів змінилися критерії відбору пацієнтів: супутні порушення зору, дитячий церебральний параліч, розумова відсталість не є перешкодою до операції. Кохлеарна імплантація проводиться пацієнтам з граничною втратою слуху (75-90 дБ), коли звичайний слуховий апарат не допомагає.

Оперативне втручання можна проводити в будь-якому віці, як правило, з 12 місяців, хоча, не виключено і раніше. У дітей старшого віку питання вирішується, враховуючи психологічні та медичні показники. У дорослих рішення про операцію приймається з урахуванням стану здоров’я.

У людей з нейросенсорною втратою слуху, що з’явилась недавно, а також при прогресуванні хвороби та у тих пацієнтів, які успішно використовували слуховий апарат; соціально адаптованих, а також тих, що говорять – кохлеарний імплант найбільш ефективний.

Протипокази до проведення операції

У деяких випадках застосування кохлеарного імпланту може бути обмеженим.

Якщо втрата слуху викликана ураженням слухового нерва або центральних відділів слухового аналізатора, розташованих в скроневих частках кори головного мозку та стовбурі мозку. Це може бути наслідком, наприклад, крововиливу в мозок.

При кальцифікації або осифікації завитки, що ускладнює введення електрода до структур завитки.

Приглухуватість протягом тривалого часу та відмова пацієнта від користування слуховими апаратами або тоді, коли компенсація від його використання недостатня.

Кохлеарна імплантація складається з декількох етапів:

  • Обстеження кандидатів
  • Хірургічне втручання
  • Реабілітація

Підготовка до операції складається з поглибленого аудіологічного обстеження. Сенсоневральна глухота повинна бути підтверджена аудіометрією та дослідженнями, що свідчать про ураження звукосприймаючого апарату органу слуху. Також необхідно виключити патологію слухового нерва, при якій операція виявиться неефективною. Цілісність барабанної перетинки є обов’язковою умовою. Крім того, рекомендується виконати комп’ютерну та магнітно-резонансну томографію.

Стандартна операція триває близько 1,5 години, в ході якої кохлеарний імплант розміщується в завушній зоні, а електроди вводяться до структур завитки. Під час передопераційного обстеження слід виключити хвороби, що перешкоджають проведенню загальної анестезії.

Реабілітація є невід’ємною частиною кохлеарної імплантації. Після кохлеарної імплантації при підключенні мовного процесора та налаштування необхідно навчити пацієнта сприймати, розрізняти звуки та використовувати ці знання для розвитку мови. По суті, реабілітація – найтриваліший та найважчий період для пацієнта.

Реабілітація проводиться командою фахівців, куди входять аудіологи, сурдопедагоги, отохірурги, психологи. Потрібно бути готовим до занять за спеціальними методиками, до тривалих настроювальних сесій, консультацій фахівців. Протягом усього життя необхідне спостереження фахівців, а також періодичне перепрограмовування мовного процесора.

 Основні  показання для кохлеарної імплантації:

  • двостороння глибока сенсо-невральна приглухуватість та глухота
  • відсутність вираженого поліпшення слухового сприймання мовлення від застосування оптимально підібраних слухових апаратів
  • відсутність когнітивних і психологічних проблем, а також супутніх тяжких соматичних захворювань
  • наявність підтримки з боку батьків, родичів та їхня готовність до тривалої післяопераційної реабілітації з проведенням систематичних сурдологопедичних занять.

Copyright by CSIM 2021. Все права защищены.

Copyright by CSIM 2023. Wszelkie prawa zastrzeżone.

Realizacja: X-Connect.pl
Cвершение: X-Connect.pl
Перейти до вмісту