Перебування у лікарні – незвичайна ситуація для більшості дітей. Лікарня зазвичай сприймається як неприємне місце, що викликає страх, біль та самотність. На щастя, дитячий розум, ще не навчений поганим досвідом, працює без упереджень. Дитина, яка вперше стикається з новою ситуацією, завжди позитивна і розвивається завдяки досвіду. Тому підготовка дитини до перебування у лікарні має починатися з правильного ставлення батьків. Саме батьки найбільше можуть допомогти дитині заспокоїти емоції або, навпаки, власною тривожністю можуть посилити її тривогу та викликати небажання до лікування. Вкрай важливо стежити за тим, щоб нова ситуація не була пов’язана з тривогою та небажанням, а цікавість дитини до розвитку ґрунтувалася на хорошому психічному настрої. Емоції дитини зазвичай є дзеркальним відображенням почуттів батьків.

По-перше, підготуйте себе та дитину емоційно.

Поговоріть зі своєю дитиною про те, що має статися, чому так відбувається і для чого це потрібно. Повідомте процедуру заздалегідь, а не в останню хвилину. Здивований маленький пацієнт може відреагувати опором, що значно ускладнить роботу медперсоналу, лікування та подальше одужання. Коригуйте інформацію, яку ви надаєте своїй дитині, відповідно до її віку, розумового розвитку та рівня чутливості.

0-2 роки – маленьких дітей підготувати неможливо, тож краще зосередитися на своїй власній підготовці. Ваша дитина обов’язково відчує ваші емоції, невпевненість та страхи. Постарайтеся бути спокійним.

2-3 роки – для дворічок має значення тільки тут і зараз. Вони ще не розуміють плин часу. Розкажіть про процедуру за два дні до вашого перебування у лікарні та безпосередньо перед поїздкою до лікарні.

4-6 років – дошкільнята починають набувати відчуття часу. Вони вже знають дні тижня та години доби. Поговоріть із дитиною про процедуру кілька разів. Почніть говорити тиждень до цього і потім нагадуйте, що наближається день операції. Поясніть, як вона їй допоможе.

7-11 років – це той вік, коли вже точно не варто приховувати подробиці того, що відбуватиметься. Дитина має розуміти, навіщо потрібна операція. Почніть говорити з дитиною раніше (наприклад, за тиждень), щоб вона встигла поставити всі питання та розвіяти свої сумніви.

Розібратися у ситуації дитині допоможе пояснення ситуації, що склалася, розповідь про долю улюблених казкових героїв, які опинилися в лікарні, або звернення в розповідях до аналогічної ситуації з дитинства.

Перед операцією:

• За рекомендацією лікаря за тиждень до процедури здайте дитині аналізи крові: загальний аналіз крові, визначення групи крові та загальний аналіз сечі.
• За два тижні до процедури дитина має бути здоровою. Якщо за цей час трапилася якась інфекція, особливо якщо довелося приймати антибіотики, процедуру слід відкласти.
• Діти схильні до частих респіраторних інфекцій і простудних захворювань. Після зараження потрібно почекати ще тиждень, а якщо дитина приймала антибіотики, то від скасування антибіотика до операції має минути не менше 2-х тижнів. При будь-яких сумнівах варто проконсультуватися з лікуючим лікарем.
• Плануючи дату операції, враховуйте графік щеплень та зробіть перерву не менше двох тижнів між щепленням та операцією.
• Якщо ваша дитина приймає ліки, що впливають на згортання крові, проконсультуйтеся з кардіологом або лікуючим лікарем про їх припинення перед операцією.
• За 21 день до процедури під загальним наркозом слід припинити давати дитині: трав’яні препарати, що містять: звіробій, гінкго (Ginko), часник, ехінацею, риб’ячий жир, сік малини, соки темних фруктів, мед, імунізуючі добавки.

Підготовка до операції під загальною анестезією

При проведенні операцій у маленьких пацієнтів анестезіолог має менше часу на дії та реакцію, ніж при анестезії для дорослих. Найчастіше використовуваною формою загальної анестезії у дітей є інгаляційна, яка для дитини асоціюється з домашніми інгаляціями. Ключовим завданням анестезіолога є забезпечення безпеки пацієнта, тому перед процедурою він проводить ретельне опитування (у вигляді передопераційної анкети) щодо стану здоров’я маленького пацієнта. Тут важливі навіть найдрібніші деталі. Розкажіть своєму лікареві про будь-які алергії та про будь-які підозри, які у вас є щодо алергії вашої дитини. Повідомте про ліки, вітаміни та рослинні препарати, які приймає дитина. Передопераційне обстеження використовується для збору інформації, на підставі якої можна буде вибрати найбільш сприятливу анестезіологічну процедуру. Точне та вичерпне заповнення цієї анкети підвищить безпеку пацієнта під час процедури. Кожне питання стосується факторів, які можуть вплинути на перебіг та безпеку анестезії.

Перебування у лікарні

Розпорядок дня дитини має значення для благополуччя маленького пацієнта. Дотримання звичок та встановленого порядку дій допомагає спокійно пережити перебування у стаціонарі. Якщо дитина спить вдень, не пропускайте денний сон і під час госпіталізації. У більшості закладів батьки можуть залишатися з дитиною протягом усього перебування у лікарні. Також один із батьків часто присутній під час анестезії – в операційній та під час відновлення – у післяопераційній палаті. Це дає дитині відчуття безпеки. Пам’ятайте, що лікарня – це місце, де пацієнти одужують і потребують спокою. Якщо є можливість, поговоріть про це з дитиною і слідкуйте за тим, щоб ваша поведінка не порушувала спокій інших пацієнтів. Також заплануйте час для себе під час перебування вашої дитини у лікарні. Не забувайте робити перерви на каву та їжу.

Як виникає нежить.

Внутрішня частина носа покрита спеціальним шаром клітин – слизовою оболонкою. Її завдання – зволожувати повітря, що вдихається, і нейтралізувати потенційні загрози, наприклад бактерії, віруси або алергени, а часто навіть звичайні забруднювачі. Як тільки імунна система розпізнає ворога, клітини виробляють все більше і більше слизу різної густини та кольору, щоб ефективно боротися із противниками. Так з’являється нежить.

Нежить, кашель, біль у горлі – із цими симптомами стикається кожен із нас. Такі самі симптоми супроводжують вірусну інфекцію, але також можуть вказувати на алергію. Незважаючи на схожість синдромів, ефективне лікування у цих двох випадках має бути зовсім різним.

То як же розпізнати, коли ми маємо справу з застудою, а коли з алергією?

Щодня наш організм атакують сотні різних вірусів, що спричиняють інфекції. Посилений захист – це реакція нашої імунної системи, результатом якої є нежить, а разом із нежитем з’являється кашель, що є захисною функцією дихальної системи. Вірусні інфекції зазвичай протікають без підвищеної температури. Виділення з носа зазвичай густі та каламутні. При інфекції ці симптоми розвиваються поступово. У перший день нежитю менше, але він посилюється в міру прогресу захворювання і набуває різних кольорів і густоти. Вірусні інфекції зазвичай тривають 7-14 днів. Після цього часу організм позбавляється симптомів і нежить зникає. Тоді як алергічний риніт, навпаки, може тривати місяцями.

Алергічний риніт є наслідком гіперактивності імунної системи. Організм алергіка превентивно реагує на нешкідливий пилок як на ворога і виділяє хімічні речовини, що викликають набряк слизової носа, чхання, нежить і кашель. Алергія часто супроводжується свербінням та сльозотечею. Інгаляційні алергени, такі як пилок, кліщі домашнього пилу або алергени тварин, посилюють роботу імунних клітин, як і при вірусних інфекціях. При алергії виділення з носа зазвичай рідкі, прозорі, рясні. У той час як вірусні інфекції продовжуються доти, доки вірус не буде знищений, симптоми алергії зберігаються доти, доки організм має справу з алергеном, навіть протягом цілого року. При спостереженні за симптомами, характерними для алергії, можна помітити, що у безвітряний сонячний день вони загострюються, а в дощ дещо слабшають. Поширена думка, що навесні у повітрі з’являються інгаляційні алергени. Тим часом запилення дерев відбувається вже з кінця січня до липня, трав та злаків з березня по вересень, а чагарників та бур’янів із липня по жовтень. Алергіки теж чхають восени, коли разом із поривами вітру в повітря потрапляють грибки, що зібралися на сухому листі.

Лікування

У Польщі є прислів’я, що нежить, якщо лікувати, триває сім днів, а без лікування тиждень. Отже, чи потребує нежить лікування? Для новонароджених дітей нежить може бути небезпечним. Закладений ніс блокує дихальні шляхи та завдає сильного дискомфорту. Новонароджені дихають тільки носом – вони можуть дихати та смоктати одночасно. Закладений ніс, безумовно, заважає їм смоктати груди і може спричинити гіпоксію. Уміння вдихати і випускати повітря ротом — наука другорядна. Внаслідок закладеності носа малюки вчаться дихати ротом, але ніс – це фільтр, який очищає повітря, яким вони дихають, а також регулює його температуру та вологість. Більше того, він також відповідає за сприйняття запаху, а запах надзвичайно важливий для маленької істоти, яка лише вчиться жити поза тілом матері.

Комфорт, пов’язаний із вільним диханням, дає малюкам почуття захищеності, що є необхідною умовою правильного психофізичного розвитку. У продажу є спреї, що допомагають розблокувати ніс, зменшити набряк слизової оболонки, які можна використовувати з перших днів життя. Однак, слід пам’ятати, що застосовувати їх можна максимум 5 днів. Інгаляції із сольовим розчином також допомагають очистити ніс. Ви можете використовувати їх навіть 3-4 рази на день. У разі густого нежитю та неможливості очистити ніс від слизу – необхідно застосовувати муколітичні препарати, що розріджують та знижують в’язкість слизу в дихальних шляхах.

Вони сприяють очищенню дихальних шляхів від виділень, що знаходяться в них. Аналогічний ефект матиме розпилення гіпертонічної солі, засноване на зволоженні та розрідженні виділень, скороченні слизових оболонок та їх очищенні. І гіпертонічна сіль, і муколітики мають відхаркувальну дію, провокуючи і полегшуючи відхаркування секрету з дихальних шляхів. Важливо пам’ятати, що не можна вживати цієї групи препаратів перед сном.

При алергічному риніті полегшення може принести застосування протизастійних препаратів та тих, що промивають ніс, а також таких як назальні спреї або небулайзери, але основним методом лікування алергії є введення антигістамінних препаратів. Саме гістамін є тканинним гормоном та нейротрансмітером – медіатором запалення. Саме він передає інформацію іншим клітинам, що є «небезпека» того, що в організм потрапила якась отруйна речовина. Антигістамінні препарати пригнічують дію гормону гістаміну. Вони роблять тіло несприйнятливим до алергенів, які раніше розглядав як загрозу.

Тому якщо симптоми тривають довше 10-14 днів і постійно повертаються, варто проконсультувати цю проблему з лікарем.

Лабіринт – це невеликий орган, розташований у внутрішньому вусі. Хоч і майже непомітний – він виконує дві дуже важливі функції: відповідає за слух та відчуття рівноваги. У цьому йому допомагають отоліти (лабіринтові камені або кристали) – крихітні кристали карбонату кальцію, які входять до складу внутрішнього вуха. Завдяки їм мозок отримує сигнали про поточне положення тіла. Якщо отоліти рухаються або лабіринт не працює, ці сигнали порушуються і мозок не може визначити місцезнаходження тіла. Його реакція на проблему – запаморочення.

Причини проблем із лабіринтом:

• лабіринтит (внутрішній отит) – найчастіше викликається бактеріями (присутніми після запального процесу в середньому вусі), вірусами (наприклад, епідемічного паротиту, краснухи, кору, грипу, вітряної віспи, оперізувального герпесу, герпесу та ВІЛ), токсоплазмозом, травмами (наприклад, переломом скроневої кістки), аутоімунними захворюваннями та системними захворюваннями,
• запалення вестибулярного нерва,
• синдром запаморочення (вертиго),
• хвороба Меньєра,
• зміни, спричинені старістю.

Які можуть бути симптоми проблем із лабіринтом?

• Запаморочення – раптове, сильне, що викликає враження обертання всього оточуючого світу, що з’являється без видимих ​​причин при відкритих і закритих очах, у різних положеннях,
• некоординовані рухи, похитування,
• враження, що «земля тікає з-під ніг»,
• проблеми у підтримці правильної постави,
• ністагм – рухи очей, що не залежать від нашої волі,
• Світлобоязнь,
• нудота блювота,
• шум і дзвін у вухах.

Пам’ятайте, що легке запаморочення після різкої зміни положення або виходу з каруселі – це природна реакція організму.

Діагностика проблем із лабіринтом

Діагностика системи рівноваги включає, у тому числі: лабіринтні тести, що полягають в оцінці органу рівноваги, перевірку слуху, ЕНГ (електроністагмографію) та ВНГ (відеоністагмографію).

Лікування захворювань, пов’язаних із лабіринтом

Вибір методу лікування залежить від характеру захворювання і може включати консервативне лікування, фармакологічне лікування або реабілітацію, а в обґрунтованих випадках – також і хірургічне лікування, яке зазвичай проводиться під наркозом.

Серед лабіринтних розладів – лише захитування – єдиний стан, що не потребує консультації спеціаліста. Решту тривожних симптомів повинен діагностувати лікар.

Носова перегородка – це вертикальна хрящова стінка, яка ділить порожнину носа на дві симетричні або майже симетричні частини. Вигнута перегородка може мати S-подібну або косу форму, викликаючи безліч втомлюючих симптомів та значний дискомфорт.

На перегородці можуть з’явитися зміни у вигляді кісткових смужок або шипів, що викликають звуження просвіту носового ходу.

Викривлення носової перегородки – причини

Викривлення носової перегородки може бути вродженим або набутим.

Вроджене викривлення носової перегородки пов’язане з травмою в перинатальному періоді, а також з нерівномірним розростанням тканин усередині носа.

Інші пошкодження, що виникли внаслідок механічних травм, мають набутий характер.

Найбільш вразливі до ушкоджень особи віком до 25 років, оскільки перегородка формується до цього віку, але серйозна травма може зашкодити носовій перегородці у будь-якому віці.

Симптоми та скарги пов’язані з викривленням носової перегородки:

1. часті головні болі,
2. відчуття постійної закладеності носа (одностороннє або двостороннє),
3. рецидивуючий нежить,
4. часті носові кровотечі,
5. часті синусити,
6. запалення горла,
7. катаральний отит,
8. гугнявість,
9. втрата слуху,
10. напади астми,
11. хропіння,
12. апное уві сні,
13. погіршення сприйняття запахів.

Викривлення носової перегородки – лікування

Консервативне лікування завжди має бути першим кроком у лікуванні викривлення носової перегородки. Спочатку назначають 3-місячне лікування назальними глікостероїдними препаратами. Після цього часу слід виконати комп’ютерну томографію. Якщо поліпшень немає, одним із варіантів лікування є хірургічне втручання, тобто септопластика.

Це процедура, що проводиться під загальним наркозом і яку можна проводити як дорослій людині, так і дитині. Здійснюється через порожнину носа. Процедура займає близько 1 години і включає невеликий розріз у передньому відділі порожнини носа, що не призводить до будь-яких видимих змін обличчя. Відновлювальний період досить короткий: відразу після септопластики рекомендується відпочинок, також небажане відвідування сауни та прийом гарячих ванн. Фізичні навантаження слід обмежити хоча б місяць.

Випрямлення носової перегородки дозволяє вирішити проблему закладеності носа та покращити вентиляцію пазух. Завдяки цьому, наприклад, препарати, що застосовуються при бактеріальних інфекціях носових пазух, стають більш ефективними і досягають своєї цілі, більш результативно впливаючи на швидкість та якість лікування. Септопластика дає стійкі позитивні результати, позбавляючи неприємних симптомів, які щодня знижують комфортність життя людей, що страждають на викривлення носової перегородки.