Волога – це основна причина несправності мовного процесора кохлеарного імпланту чи слухового апарату. 

Мовний процесор кохлеарного імпланту чи слуховий апарат тривалий час знаходиться в беспосередньому контакті зі шкірою, яка виділяє вологу, що здатна окислювати електронні контакти, викликаючи коротке замикання мікросхем пристрою. Це, в своу чергу, може призвести до дороговартісного ремонту.

Для вирішення цієї проблеми існують сучасні та дієві засоби:

Widex DRY-GO UV – сучасний пристрій для осушування, очищення та гігієнічного догляду за слуховим апаратом та мовним процесором кохлеарного імпланту.

Ми рекомендуємо щодня очищати та проводити осушування слухового апарату чи мовного процесора кохлеарного імпланту спеціальним електронним пристроєм  WIDEX DRY-GO UV. 

Цей пристрій невеликих розмірів, простий у використанні, дасть Вам можливість проводити осушування слухового апарату або мовного процесора кохлеарного імпланту щодня. Очищення є повністю гігієнічним, оскільки в пристрої використовується ультрафіолетове випромінювання, що зменшує ризик виникнення вушних інфекцій.

Widex DRY-GO UV – надзвичайно зручний пристрій для осушування та очищення слухових апаратів, значно продовжує термін роботи слухових апаратів. Widex DRY-GO UV особливо необхідний для слухових апаратів, чутливих до впливу вологи та вушної сірки: SUPER, FUSION, Passion, а також для внутрішньоканальних (CIC) та внутрішньовушних (ITE) слухових апаратів.

Для збереження слухового апарату та мовного процесора кохлеарного імпланту в робочому стані існує осушувальний комплект фірми Widex. Він складається з пластмасового контейнера та герметичної упаковки-тубуса з сімома капсулами зі світло-бурштиновими осушувальними гранулами. Ці гранули поглинають вологу і при зміні кольору зі світло-бурштинового в білий стають непридатними до використання.

Компанія Widex розробила новаторську систему захисту від вушної сірки для слухових апаратів Widex NanoCare. Завдяки запатентованим технологіям фільтри NanoCare є найефективнішим методом захисту слухового апарату від вушної сірки та вологи, не впливають на роботу слухового апарату, зручні у використанні.

Що таке вушний шум?

Писк, дзвін, стукіт, гуркіт, свист, шелест … це вушні шуми, що можуть виникати в органі слуху без зовнішнього акустичного подразника. Шум має суб’єктивний характер, відчувається тільки самою людиною, може бути присутнім в голові, в одному вусі або в обох, виникати періодично або турбувати постійно. Перевтома, хвилювання, тривале перебування в галасливому оточенні, зміна положення тіла, а також зміни атмосферного тиску можуть сприяти посиленню шуму.

Однак, майже кожна здорова людина, періодично, може відчувати «передзвін» у вухах. Особливо часто це явище зустрічається в тиші. Існує навіть прислів’я: «тиша, що аж у вухах дзвенить». Короткотривалі звуки, що швидко минають, як правило, нас не турбують, але якщо вони тривають довгий проміжок часу та стають більш інтенсивними – з’являється відчуття роздратування та хвилювання.

Дослідження, проведені Інститутом фізіології та патології слуху довели, що суб’єктивний вушний шум, який триває більше, ніж 5 хвилин, відчувають понад 20% дорослих поляків. Постійний вушний шум турбує близько 5% популяції. Подібні дослідження проведені в США, Британії та Німеччині вказують на прояв вушного шуму у жителів і цих країн.

Інший, більш рідкісний, вид вушного шуму – об’єктивний вушний шум, тобто той, який можна почути, перебуваючи поруч з людиною, що страждає зазначеним недугом. В англійській мові цей тип вушного шуму називають somatosounds, тобто звуки тіла. Причина виникнення цих акустичних ефектів може бути пов’язана з ритмічною вібрацією вушних і піднебінних м’язів, або ж з порушеним током крові через змінені кровоносні судини в голові та шиї. Такі вушні шуми можна лікувати, усуваючи їх причину.

Вушні шуми та приглухуватість

Понад 60% пацієнтів з різними видами приглухуватості відчувають вушний шум. Кількість пацієнтів, які страждають на вушний шум та приглухуватість збільшується – це означає, що причиною цих захворювань можуть бути вікові зміни слухової системи.

Як виникає вушний шум?

Причиною вушного шуму можуть бути порушення слухового аналізатора в результаті зміни активності волокон слухового нерва. Вважається, що у 80% випадків джерелом вушного шуму є незворотнє ушкодження зовнішніх волоскових клітин завитки. Вушний шум може бути результатом порушеної нейрональної активності провідних шляхів слухового аналізатора, наслідком навіть незначних змін в структурах внутрішнього вуха. Пошкодження слухових клітин може бути мінімальним, без відчутного зниження слуху, проте сприяти порушенню нервової активності.

Чому турбує вушний шум?

В процес відчуття шуму включається не тільки слухова система, але інші частини мозку – лімбічна система (відповідальна за емоції) та автономна нервова система (відповідальна за захисні реакції). Кожна людина індивідуальна та на різні сигнали реагує інакше, по-різному відчуває вушні шуми. На одному полюсі може знаходитися  пацієнт, для якого шум – драматична проблема, порушення нормального способу життя. Іншій людині вушний шум може не набридати зовсім або заважати незначно і тільки в деяких ситуаціях (під час засинання, відпочинку, роботи у тиші).

Треба підкреслити, що немає зв’язку між параметрами шуму (гучність, висота) та ступенем його інтенсивності. Вушні шуми, що відчуваються як тихий звук, можуть бути дуже обтяжливі для одного пацієнта і не завдавати проблем іншому. Це свідчення того, що ступінь відчуття шуму визначає не місце виникнення та його параметри, а те, який саме сигнал викликає зміни в нервовій системі людини.

Вушний шум – це хвороба, що може стати загрозою?

 Ні, вушний шум – це не хвороба, частіше за все це ознака незначних змін у внутрішньому вусі. Рідко, менш ніж у 10% випадків, вушний шум може співіснувати з певними хворобами. При кожному випадку вушного шуму необхідно провести аудіологічне обстеження для виключення органічної патології, що вимагає втручання лікаря. Незважаючи на те, що вушний шум не є хворобою, він часто призводить до значного неспокою, дискомфорту, навіть викликає депресію, тому повинен лікуватися відповідним способом.

Чи зникає вушний шум після поліпшення слуху?

 На жаль, не завжди. Вплив вушного шуму залежить від ступеня збудження систем відповідальних за емоції та захисні реакції в центральній нервовій системі людини. Вушний шум – фантомне явище, його запис в корі головного мозку відбувається без зовнішнього збудження. Вушний шум відчуває тільки людина, яка страждає від нього, без можливості зареєструвати цей звук об’єктивним методом. Найчастіше звук настільки міцно записаний, що самостійно викреслити неможливо. Це означає, що навіть якщо оперативним шляхом вдається відновити функцію середнього вуха та покращити слух, шум не зникне без відповідної терапії.

Вушний шум і розлади сну

Багато пацієнтів, які страждають вушним шумом, скаржаться на труднощі при засинанні, безсоння та вказують на вушний шум, як на головну причину цих проблем.

Ось кілька практичних порад для людей з вушних шумом, які мають проблеми зі сном:

• засинаючи, не думайте про проблеми
• не засинайте в повній тиші, вас повинні оточувати тихі, нейтральні звуки, що будуть фоном для шуму (звуки повинні бути тихішими, ніж власний шум)
• не застосовуйте беруші (приладдя, що вставляються в слуховий хід)
• ряд лікарських препаратів можуть впливати на стан сну. Необхідно завжди консультуватися зі своїм лікуючим лікарем з приводу режиму прийому ліків та робити це під його чітким контролем.

Як лікувати вушні шуми?

Не існує панацеї від усіх вушних шумів. Немає єдиного і та найкращого способу терапії, ефективного при всіх видах шуму. Метод лікування залежить від причини та місця виникнення шуму. Вушні шуми можуть виникнути на будь-якому рівні слухового шляху, від зовнішнього слухового ходу до слухової кори.

Способи лікування вушного шуму  як наслідку багаторічної роботи на шумному виробництві, вушного шуму при порушенні прохідності слухової труби та при отосклерозі – різні. Вушний шум не буває безпричинним. Він не є хворобою, але може бути однією з її ознак.

Сигнал – це завжди показник порушення функції. Першим і найважливішим завданням для того, хто відчуває вушний шум (за умови, що одноразова тривалість шуму більша, ніж 5 хвилин) – є з’ясування причини шуму та визначення, де знаходиться гіпотетичне місце його виникнення.

Антибіотики – це група препаратів, які використовуються для лікування бактеріальних інфекцій. Їх відкрив лікар Олександр Флемінг, який в 1928 році виявив антибактеріальні властивості грибів сімейства Penicilium. Ці спостереження сприяли початку роботи по виділенню активної речовини і, як наслідок, призвели до першого застосування цієї групи препаратів на людях в 1941 році. Ця подія стала одним з найбільших відкриттів для світу медицини. З моменту винаходу пеніцилінових антибіотиків, тобто більше 70 років, група цих препаратів є основним методом лікування бактеріальних інфекцій, що застосовуються також в оториноларингології. Однак в останні роки значно підвищилася стійкість бактерій до терапії антибіотиками, що стало глобальною проблемою медичного та економічного значення.

У дитячій оториноларингологічній практиці фармакотерапія із застосуванням антибіотика може бути обумовлена ​​лікуванням таких захворювань, як: гострий тонзиліт і фарингіт, гострий середній отит (ГСО) і гострий синусит.

• Правила приготування та подачі антибіотика дитині Якщо препарат призначається один раз на добу, вводити препарат слід один раз на добу через рівні проміжки часу кожні 24 години. Якщо необхідно вводити препарат двічі на добу, наступні дози слід приймати через рівні проміжки часу в 12 годин. Нарешті, при прийомі препарату тричі на добу інтервал між прийомами повинен бути рівний 8-ми годинам. Слід враховувати циркадний ритм дитини та планувати інтервали дозування цілодобово – як вдень, так і вночі. Важливо забезпечити відповідні інтервали між послідовними прийомами препарату, оскільки це призводить до досягнення і підтримання відповідної терапевтичної концентрації антибіотика в тканинах.
• Завжди давайте дитині антибіотик в один і той же час.  Якщо препарат призначається один раз на добу, вводити препарат слід один раз на добу через рівні проміжки часу кожні 24 години. Якщо необхідно вводити препарат двічі на добу, наступні дози слід приймати через рівні проміжки часу в 12 годин. Нарешті, при прийомі препарату тричі на добу інтервал між прийомами повинен бути рівний 8-ми годинам. Слід враховувати циркадний ритм дитини та планувати інтервали дозування цілодобово – як вдень, так і вночі. Важливо забезпечити відповідні інтервали між послідовними прийомами препарату, оскільки це призводить до досягнення і підтримання відповідної терапевтичної концентрації антибіотика в тканинах.
• Не використовуйте антибіотики без консультації з лікарем, Кожне лікування антибіотиками проводиться до тих пір, поки не буде використана остання таблетка або введена остання доза суспензії, призначена лікарем. Фармакотерапію не можна припиняти навіть після того, як були введені перші кілька доз і стан здоров’я дитини покращився. Поліпшення стану здоров’я свідчить про правильно підібрану методику лікування. Передчасне припинення прийому препарату може призвести до розвитку резистентних штамів бактерій, які в результаті подальшої антибактеріальної терапії не дозволять використовувати той же препарат, так як він буде неефективний.
• Не використовуйте антибіотики без консультації з лікарем, це підтверджує також той факт, що група цих препаратів відпускається тільки за рецептом лікаря. Самостійна подача дитині препарату, що залишився від попередньої (незавершеної) терапії, без консультації лікаря, це безвідповідально та небезпечно для здоров’я дитини.

   

  Переважна більшість антибіотиків, що застосовуються для дітей, призначають у вигляді пероральної суспензії, а це значить, що її потрібно готувати заздалегідь. Перший крок у правильному приготуванні ліків – прочитати інформаційний листок, що додається до кожної упаковки ліків. Антибіотик зазвичай знаходиться в формі порошку, який необхідно «суспендувати в воді». Перед приготуванням суспензії необхідно струсити ємність з ліками, що розпушить порошок в ємності і дозволить йому легше розчинитися. Наступним кроком буде додавання до порошку підготовленої й охолодженої до кімнатної температури води. Зверніть увагу на позначку, до якої слід наповнити пляшку водою. Не можна перетинати зону, відзначену тире або стрілкою на упаковці препарату. Це дуже важливо, оскільки перевищення цього значення може призвести до поганого приготування антибіотика. Іноді до упаковки антибіотика додається спеціальний мірний стаканчик, який слід наповнити водою та тільки потім вилити його вміст в ємність з порошком.

  Наступний крок – ретельно перемішати воду з порошком, обертаючи і струшуючи закриту пляшку, щоб весь порошок рівномірно розподілився.

   

  При приготуванні антибіотика слід також пам’ятати, що для приготування суспензії не можна використовувати мінеральну воду, тому що сполуки, що в ній містяться, можуть знижувати дію або абсорбацію ліків. Приготовану суспензію ми стандартно зберігаємо в холодильнику, однак умови, в яких слід зберігати приготовані ліки, вказані у буклеті, з яким слід ознайомитися. Будь-яка пероральна суспензія антибіотиків придатна для використання тільки протягом декількох днів. Потім викидайте її належним чином. Для отримання інформації про застосування дивіться листок-вкладиш або зверніться до фармацевта.

Загальні правила застосування антибіотиків

• Приймаючи антибіотики, зверніть увагу на тип рідини, яка використовується для запивання дози. Це дуже важливо, оскільки неправильна рідина, яка використовується для запивання дози препарату, може вплинути на його терапевтичний ефект і, отже, на здоров’я пацієнта. Всі ліки, у тому числі антибіотики, слід запивати великою кількістю кип’яченої прохолодної води (близько склянки), якщо інше не зазначено в інструкції до ліків. Також важливо, щоб вода містила невелику кількість мінеральних солей, так як вони можуть знизити абсорбцію ліків. Крім того, не слід приймати антибіотик із цитрусовими соками, молоком, молочними напоями, кавою, чаєм, оскільки вони можуть взаємодіяти з лікарськими речовинами та знижувати або збільшувати абсорбцію препарату до 50%.

• У разі, якщо вам прописали препарат у вигляді суспензії, яку потрібно приготувати самостійно, дотримуйтесь інструкцій у листівці.

• Під час лікування антибіотиками слід звертати особливу увагу на час, коли слід прийняти дану дозу препарату, щоб забезпечити його оптимальне всмоктування. Інформацію про те, як приймати дані ліки, можна отримати у фармацевта і / або знайти у доданому інформаційному буклеті для пацієнта.

Що робити при блювоті дитини препаратом?

Будь-яка ситуація, пов’язана із захворюванням дитини, – це стрес для батьків. Додатковий стрес виникає, коли дитину блює після прийнятої дози ліків. Щоб оцінити доцільність повторного введення дози, необхідно враховувати два фактори:

1. Час від прийому препарату до блювоти. Як правило, більшість антибіотиків призначають дітям у вигляді суспензії. Швидкість всмоктування ліків у вигляді сиропів або розчинів становить близько 10 хвилин, в той час як суспензія (тобто суспензія антибіотика для дітей) вимагає трохи більше часу, тобто 15 хвилин. Таким чином, якщо блювота виникає менше, ніж через 10 або 15 хвилин, в залежності від складу, дозу слід повторити.
2. Ліковане захворювання і застосовуваний препарат. Як уже згадувалося, регулярний прийом антибіотика під час бактеріального захворювання дуже важливий, тому в цьому випадку слід враховувати, чи перевищує ризик неефективності препарату ризик побічних ефектів, викликаних наявністю більш високої дози в організмі. В цьому випадку зверніться до лікаря.

Необхідність використання пробіотика під час лікування антибіотиками

Кожна системна терапія антибіотиками може викликати побічні ефекти у вигляді діареї. Постантибіотична діарея зустрічається в 5-39% лікувальних випадках, в період від початку лікування і навіть до двох місяців після закінчення терапії антибіотиками. Симптоми можуть варіюватися від легкої, самообмежуючої діареї до важкої, найчастіше викликаної інфекцією Clostridium difficile. Пробіотик визначається як група живих мікроорганізмів, що вводяться у відповідних кількостях для забезпечення користі для здоров’я пацієнта. Обґрунтуванням необхідності введення дитині пробіотика під час антибактеріальної терапії є той факт, що антибіотики сприяють порушенню фізіологічної балансу кишкової флори, оскільки знищують не тільки хвороботворні бактерії, але і ті, які природним чином знаходяться в травному тракті дитини. Ця проблема особливо актуальна для антибіотиків широкого спектру дії. Серед пробіотичних штамів, які довели свою ефективність у запобіганні виникнення постантибіотичної діареї, в тому числі у дітей, слід згадати дріжджі Saccharomycesboulardii і бактерії Lactobacillusrhamnosus GG. Якщо вашій дитині прописали антибіотик, поговоріть зі своїм лікарем або фармацевтом про використання пробіотика. До натуральних продуктів, що містять пробіотичні бактерії, відносяться, наприклад, мариновані огірки, кефір, натуральний йогурт, маслянка, квашена капуста або бурякова закваска.

Як правильно використовувати пробіотичні продукти?

Пробіотики з доведеною ефективністю у боротьбі з постантибіотичною діареєю можна використовувати протягом усього курсу антибіотикотерапії або навіть на кілька днів довше. Правильний метод прийому пробіотика залежить від його складу, тому варто прочитати інформаційний буклет або проконсультуватися з фармацевтом. Пробіотичні продукти, що містять дріжджі Saccharomycesboulardii, можна приймати одночасно з антибіотиком. Це пов’язано з тим, що антибіотики, які застосовуються при бактеріальних інфекціях, не діють на штами дріжджів, тому немає потреби робити інтервал між прийомом антибіотика та пробіотичним продуктом. При використанні пробіотиків, що містять штами пробіотичних бактерій, відмінних від Saccharomycesboulardii, або комбінованих препаратів, необхідно витримувати інтервал близько двох годин між прийомом антибіотика та пробіотика. Такий інтервал дозволить зберегти пробіотичні властивості препарату, чутливого до дії антибіотика.

В аптеках доступні різноманітні пробіотичні препарати, що розрізняються за своїми властивостями. При їх виборі ми можемо зустріти препарати у вигляді:

• пробіотики що містять живі молочнокислі бактерії – Lactobacillus і Bifidobacterium і дріжджі;
• пребіотики, що містять речовини, що підтримують зростання природної мікрофлори кишечника. До найбільш часто використовуваних пребіотиків належать: інулін і олігосахариди, що містяться в рослинних продуктах, таких як артишок, цикорій, пшениця, часник, цибуля та банани. Найкращий лікувальний ефект виходить при використанні препаратів, що містять обидві групи речовин. Препарати, що містять пробіотики і пребіотики, називаються синбіотики.

Діагностичні обстеження перед кохлеарною імплантацією – один з елементів Програми кохлеарної імплантації. Функціонування цієї програми вимагає колективної роботи фахівців з багатьох сфер: медицина, біомедична інженерія, акустика, сурдологопедія, психологія, спеціальна педагогіка.

Застосування

Лікування при використанні системи кохлеарної імплантації застосовується як у дітей, так і дорослих у випадках:

– повної двосторонньої глухоти (долінгвальна і постлінгвальна),

– глибокої втрати слуху,

– відсутності позитивних результатів використання слухових апаратів,

• часткової глухоти, тобто нормальної чутливості слуху на низьких частотах і відсутності чутливості на високих.

Причини розладів

Серед причин розладів слуху, які можна лікувати за допомогою кохлеарної імплантації, можна зазначити:

– генетичні розлади слуху

– травми голови

– ототоксичну дію ліків

– вірусні та бактеріальні інфекції

– метаболічні та циркуляційні хвороби

– акустичну травму

• ідіопатичні причини

Діагностична процедура

Процедура перед операцією дає можливість провести діагностику в короткий термін, тому проходить в умовах госпіталізації та складається з наступних елементів:

– Клінічна оцінка пацієнта перед кохлеарною імплантацією ґрунтується на скрупульозному опитуванні лікаря, включаючи детальне аудіологічне опитування і виконання отоларингологічного обстеження. У багатьох випадках існує необхідність консультації з фахівцями з інших сфер медицини.

– Метою аудіологічної оцінки пацієнтів-кандидатів на кваліфікацію до кохлеарної імплантації є оцінка втрати слуху та позитивних результатів використання слухових апаратів з точки зору виконання вимог до кохлеарної імплантації.

– Логопедичний огляд пацієнта перед кохлеарною імплантацією визначає рівень розвитку та функціонування мови, а також оцінку розвитку слухового сприйняття за допомогою слухових апаратів.

– Педагогічно-психологічна оцінка визначає труднощі й емоційно-освітні потреби дитини з порушеннями слуху та людей, які беруть участь у її вихованні.

• Для оцінки можливості електричного стимулювання збережених структур слухового шляху виконується тест електростимуляції. Під час дослідження проводиться електростимуляція слухового шляху за допомогою електрода, який вводиться у зовнішній слуховий канал, і оцінюється перцепція викликаного таким чином слухового імпульсу.

Багаторічний досвід колективу в застосуванні цього методу і досить позитивні результати у розумінні мови, одержувані в групі пацієнтів, що користуються кохлеарним імплантом (дорослі та діти), дозволяють вважати, що кохлеарна імплантація дає можливість чути та розрізняти звуки.