Гіпертрофія глоткової мигдалини

Що таке глоткова мигдалина?

Глоткова мигдалина (звана ще третьою) складається з лімфатичної тканини, яка має клітини, що знищують мікроби і виробляють антитіла. Разом з піднебінними мигдалинами й іншими, меншими скупченнями лімфатичної тканини, глоткова мигдалина є захисним бар’єром організму, що створює лімфоїдно-глоткове кільце (кільце Вальдеєра).

Де знаходиться глоткова мигдалина?

Вона знаходиться у носовій частині горла. Якщо попросити дитину відкрити рот, дивлячись прямо, ми побачимо задню стінку горла, а ближче, вгорі, небо з маленьким язичком. Глоткову мигдалину не видно, тому що вона розташована за м’яким небом та язичком у верхній частині горла.

Що таке гіпертрофія глоткової мигдалини?

Гіпертрофія глоткової мигдалини (третьої) (лат. Hyperplasia tonsillae pharyngeae; vegetationes adenoidales) – це надмірне розростання аденоїдної тканини в носовій частині горла.

Чому мигдалина розростається?

Разом з більшістю інфекцій в області верхніх дихальних шляхів виникає збільшення маси лімфатичної тканини. Тривала стимуляція цієї тканини може викликати збільшення мигдалини. Найчастіше причиною гіпертрофії глоткової мигдалини є повторювані та хронічні запалення верхніх дихальних шляхів і порожнини рота.

Чи небезпечна гіпертрофія глоткової мигдалини?

Гіпертрофія глоткової мигдалини може стати причиною багатьох неприємних змін. Мигдалина знаходиться на задній стіні носогорла і, постійно або періодично збільшуючись, ускладнює його прохідність, ознаками чого можуть бути утруднене дихання через ніс (дитина дихає через рот, ходить з відкритим ротом) і хропіння під час сну. Дихаючи ротом, дитина вдихає сухе та холодне повітря (в носі повітря обігрівається та зволожується), тому вона частіше схильна до інфекцій в області верхніх дихальних шляхів. Подальше збільшення глоткової мигдалини натискає на гирла євстахієвої труби. Закриття труб викликає блокаду природного шляху повітря, що проникає в барабанні порожнини і перешкоджає видаленню рідини, що утворюється у порожнинах. Ознаками цих розладів є повторювані гнійні запалення вух, хронічна рідина в барабанній порожнині та кондуктивна приглухуватість. Рідина, що постійно знаходиться в середньому вусі, густіє і стає причиною посилення втрати слуху та ґрунтом для розвитку сполучнотканинного зрощення. Ці зрощення та негативний тиск у вусі є причиною втягування барабанної перетинки. Її надмірне розтягування руйнує пружні елементи і може призвести до розриву барабанної перетинки, що може стати причиною вростання епідермісу в барабанну порожнину та появи холестеатоми, яка знищує структури вуха.

Як можна підтвердити, що мигдалина збільшена?

Якщо ваша дитина дихає через відкритий рот, хропе вночі або говорить через ніс, то варто проконсультуватися з отоларингологом або фоніатром. Вони мають у своєму розпорядженні доступ до різноманітних інвазійних методів для правильної оцінки мигдалини (обстеження за допомогою дзеркала, безпосередня пальпаторна оцінка, обстеження ендоскопом, рентгенографія). У разі інших хвороб, що потребують операції під загальною анестезією (наприклад дренаж барабанних перетинок), можна зробити обстеження під час анестезії і у разі гіпертрофії виконати аденотомію, елімінуючи у дитини стрес, пов’язаний з обстеженнями.

Які показання для видалення мигдалини?

Прямим показанням є гіпертрофія глоткової мигдалини, що утруднює дихання через ніс (особливо у випадках сну з апноє), а також прохідність євстахієвих труб (з гнійним запаленням вух), прохідність усть навколоносових пазух.

Чи впливає аденотомія негативно на імунітет дитини?

Глоткова мигдалина є важливим елементом імунної системи тільки у маленьких дітей. Мигдалина запобігає доступу хвороботворних мікробів через рот і дихальні шляхи. Тому у дітей до другого року життя, якщо це можливо, варто уникати здійснення аденотомії. У дітей у старшому віці мигдалина втрачає свої важливі для імунітету функції, щоб в період статевого дозрівання в кінці кінців зникнути.

На чому базується операційна процедура видалення мигдалини (аденотомія)?

Процедура базується на видаленні маси мигдалини. Спеціальним інструментом зрізається надлишок аденоїдної тканини, яка виступає в носоглотку і розростається з боків до усть євстахієвих труб. Кровотеча під час операції зазвичай короткочасна і припиняється самостійно. У носоглотці залишається швидкозагоювана рана, на яку не накладаються шви. У рідкісних випадках сильної кровотечі, слід накласти спеціальну пов’язку, що давить на рану в місці видаленої мигдалини.

Який вид анестезії лікарі застосовують під час аденотомії?

Подібні операції зазвичай виконуються під загальною анестезією (наркозом). Вона забезпечує безпеку пацієнта та комфорт хірурга. Можливе використання місцевої анестезії, але тільки у випадках, коли місцева анестезія з медичних причин є єдино припустимою формою. Незважаючи на те, що аденотомія – це коротка процедура, наркоз допомагає дитині уникнути зайвого стресу й емоційних травм, пов’язаних з лікуванням та контактом з медичним персоналом. Після операції час від часу пацієнтам необхідні невеликі дози болезаспокійливих пероральних ліків або свічок.

Чи можливі ускладнення після аденотомії?

У медицині неможливо дати гарантії повної ефективності терапії. Можливі ускладнення після операції можна розділити на загальні та хірургічні. Загальні пов’язані з інфекціями, анестезією, ліками, обмеженням руху, супутніми хворобами тощо. Лікар, який відповідає за безпечний хід анестезії (анестезіолог), попросить Вас дати більш детальну інформацію, що дозволяє зменшити ризик цих ускладнень. Крім того необхідно буде виконати кілька додаткових обстежень, таких як визначення групи крові з резус-фактором, морфологію та біохімічне дослідження крові, дослідження згортання крові, дослідження сечі та інші. Отохірургічні ускладнення: хронічні або повторювані кровотечі з ложа мигдалини або пошкодження анатомічних структур, що оточують мигдалини (піднебінні арки, горло). Вищевказані ускладнення дуже рідкісні, а їх кількість залежить від досвіду оперуючого колективу.

Як виглядає післяопераційний період?

Найважчими є перші кілька годин після наркозу. Протягом перших годин після операції не можна пити і їсти. Протягом 5-7 днів необхідно дотримуватися дієти. Пацієнт не повинен вживати гарячих, кислих, пікантних страв, а також таких, які можуть дратувати рану, що загоюється. Рекомендується коротке перебування в лікарні, метою якого є контроль та швидка реакція на можливу кровотечу. У разі аденотомії кровотеча можлива протягом першої доби після операції. Необхідно уникати фізичних навантажень протягом одного тижня після операції.

Чи можливо, щоб мигдалина виросла ще раз?

Метою аденотомії є усунення зайвого надлишку аденоїдної тканини, але це неповне (не 100%) видалення всіх клітин мигдалини (як це відбувається при онкологічних операціях). У рідкісних випадках невелика кількість лімфатичної тканини, що залишилася, може вирости в результаті сильної стимуляції внаслідок інфекції верхніх дихальних шляхів. У цьому випадку буде необхідно провести повторне видалення мигдалини (реаденотомія).

Результати скринінгу слуху твоєї дитини незадовільні! Що це означає?

Результати скринінгу слуху дитини, виконаного у відділенні новонароджених, показують що під час дослідження твоя дитина не чула правильно одним або двома вухами. Це може бути пов’язано з порушенням слуху, але найчастіше причиною є навколишній шум, мазь або амніотична рідина у вусі. Ці фактори призводять до неправильних результатів обстеження. Це означає, що твоїй дитині просто необхідно повторити тест у першому триместрі життя, щоб виключити можливість такого порушення слуху, що вимагає лікування.

Пам’ятайте! Дуже важливо повторити скринінг або виконати попереднє діагностичне обстеження!

Повторний скринінг може підтвердити або виключити проблеми зі слухом. Підтвердження означає, що будуть необхідні наступні діагностичні обстеження в аудіологічному центрі. Виключення проблем означає, що під час дослідження дитина чула добре. Необхідно пам’ятати, що разом з розвитком дитини формуються її слухові вміння. З плином часу дуже важливо спостерігати за розвитком слухових реакцій і мови дитини в умовах щоденної гри. Корисним буде «Тест розвитку слухових реакцій і мови». Пам’ятайте, що сумніви завжди вимагають пояснення. Поговоріть з сімейним лікарем, запитайте його, де можна провести обстеження слуху.

Як треба підготувати дитину до повторного скринінгу або попереднього діагностичного обстеження?

Щоб отримати правильні результати під час обстеження дитині необхідно спати. Також постарайтеся забезпечити, щоб у дитини був сухий підгузник, запасна сорочечка та питво. В таких умовах, напевно, вдасться виконати обстеження.

Як виконується повторний скринінг або попереднє діагностичне обстеження?

Основне обстеження виконується так само, як у відділенні новонароджених, тобто за допомогою отоакустичної емісії (ОАЕ) або слухових викликаних потенціалів стовбура мозку (КСВП). Відмінності лише у попередньому опитуванні, медогляді та виконанні додаткового обстеження (імпедансометрія), яке визначає стан середнього вуха. Завдяки додатковому обстеженню, ми можемо підтвердити або виключити, наприклад, безболісні зміни після отиту, які потребують лікування. Це обстеження відбувається за допомогою невеликого зонда, який вкладається у зовнішню частину слухового каналу. Обстеження нескладне, безболісне та повністю безпечне для дитини. Триває воно близько 5 хвилин.

Як часто трапляються вади слуху у новонароджених і грудних дітей?

Серйозні розлади слуху трапляються у близько 2-4 з 1000 новонароджених. У 30% дітей з приглухуватістю не вдається знайти причин порушень слуху при медичному огляді. Діти не знаходяться в групі ризику, в загальному здорові, в сім’ї немає випадків приглухуватості, батьки не перебувають у родинних стосунках. Причиною приглухуватості дитини, яка з’являється в сім’ї перший раз, може бути генна мутація. Іноді туговухість може розвинутися або проявитися протягом перших років життя. Деякі діти можуть пізніше втратити слух через перенесені інфекції, інфекційні захворювання, менінгіт, травми голови тощо. У кожного п’ятої дитини шкільного віку спостерігаються різні порушення слуху. Більшість з них виникає в результаті запальних процесів і їх можна ефективно лікувати за умови ранньої діагностики.

Ми знаємо результат попереднього діагностичного обстеження. Що далі?

Якщо ви отримаєте негативний результат, підтверджений на консультації лікаря, необхідно виконати інші діагностичні аудіологічні обстеження. В результаті можна дізнатися, що у дитини неболючі ексудативні зміни, що вимагають фармакологічного лікування, або стійка приглухуватість, яка вимагає багатопрофільної реабілітації в слухових апаратах.

Пам’ятайте! Втрата слуху в цей період життя дитини може бути непомітна.

Перші місяці життя дитини – це, так званий, «золотий період розвитку мовлення», дуже важливий для розвитку майбутніх умінь спілкуватися з оточенням за допомогою мови. Дитина з втратою слуху не сприймає правильно звуки оточення і тому її вміння говорити та засвоювати мову є значно обмеженими, а часто неможливими. Сучасні дослідження показали, що мозок дитини формується під впливом слухових стимулів з оточення, включаючи мову. У погано чуючої дитини інформація зі слухової системи досягає мозку в обмежений спосіб. Це може стати причиною зменшення або незворотної втрати слухових здібностей дитини. Чим пізніше викрито порушення слуху і починається процес лікування, тим менше шансів, що дитина навчиться говорити, тому дуже важливо своєчасно виконувати призначені обстеження. Оптимальний час, щоб закінчити діагностичні обстеження та вибрати правильний спосіб лікування приглухуватості – це перше півріччя життя дитини. Пізніше шанси твоєї дитини мінімізувати наслідки втрати слуху, зменшуються з віком, так як зменшується пластичність мозку і через це знижується ефективність реабілітації слуху та мовлення.

Що таке холестеатома?

Холестеатома складається з мас відлущуваного епідермісу, мас холестерину, засохлих виділень і бактерій. Епідерміс, що становить холестеатому, схожий на відлущуваний епідерміс шкіри. У нормальних умовах такий епідерміс покриває шкіру слухового зовнішнього каналу та барабанну перетинку ззовні. Однак, якщо він проникне у середнє вухо (наприклад, у результаті запалення з порушенням цілісності барабанної перетинки), він наростає і відлущується всередину. Маючи там обмежений простір, створюється збита, біло-сіра маса, що викликає, через свій відцентровий ріст, знищення кісткової тканини та слухових кісточок.

Що таке грануляція та поліпи?

Грануляція – це яскраво-червона тканина, яка розвивається на тлі запальних змін і кровоточить при чищенні вуха. У деяких випадках маси грануляції дуже великі, що є причиною вушних поліпів.

Як розпізнати хронічний отит середнього вуха?

Отит з холестеатомою можна визначити після огляду лікаря (це захворювання слабо реагує на фармакологічне лікування, витікання рідини з вух повторюються, найчастіше супроводжується погіршенням або втратою слуху). Під час обстеження за допомогою отоскопа найчастіше можна помітити постзапальні зміни барабанної перетинки, слухових кісточок та іноді скроневої кістки. Вухо часто вологе, а під час його чищення за допомогою медичного відсмоктувача відсмоктуються виділення та нагромаджені маси епідермісу і часто грянуляціі. Іноді для визначення довжини запальних змін необхідно виконати комп’ютерну томографію, рентген або магнітно-резонансну томографію скроневої кістки та навколишніх тканин. На жаль, навіть за сучасної діагностики дуже важко перед операцією точно визначити область процедури. Часто отохірург під час операції, на основі патологічних змін, приймає рішення про тривалість операційної процедури. Перед операцією лікар найчастіше визначає максимальну можливу тривалість процедури та модифікації.

Як лікуються серйозні запальні зміни середнього вуха?

Під час операції відбувається видалення всіх хворих тканин з середнього вуха та соскоподібного відростка (розташований за вушною раковиною). Під час операції видаляється холестеатома, грануляції, поліпи та слухові кісточки (зазвичай вже в великій мірі зруйновані через запалення): молоточок та коваделко. Найголовнішим завданням цієї процедури є видалення з вуха запального стану і попередження серйозних ускладнень. Стан слуху не знаходиться на першому плані, але якщо це можливо, виконується також слухопокращуюча тимпанопластика (реконструкція провідної системи вуха, тобто барабанної перетинки та слухових кісточок). В інших випадках операція, яка покращує слух, виконується після повного загоєння рани (через 6 місяців).

Які можуть бути наслідки невилікуваного запалення вуха?

Холестеатома має прогресуючий характер. Вторинне бактеріальне зараження зростаючих в вусі мас епідермісу найчастіше є причиною гнійного запалення, часто неприємно пахне, не піддається консервативному лікуванню, з вуха витікає рідина. Воно поглиблює прогресивну деструкцію навколишніх тканин, включаючи скроневу кістку (можливе запалення скелястої частини скроневої кістки) та слухові кісточки (з’являється дедалі глибша туговухість, а навіть, в результаті хвороб внутрішнього вуха, повна глухота). У деяких випадках може відкритися мозкова оболонка (епідуральний абсцес) і запальний стан може перейти на мозкові оболонки (запалення мозкових оболонок) або всередину черепа (абсцес розташований під склерою, абсцес мозку або мозочка). Може також виступити руйнування кісткового каналу та пошкодження лицевого нерва (параліч м’язів половини обличчя), ускладнення лабіринту (запалення лабіринту з запамороченням), а також тромбозне запалення сигмовидної пазухи. Деякі з вищевказаних ускладнень можуть бути небезпечними не тільки для здоров’я, але також для життя хворого.

Що таке радикальна операція і її модифікації?

Після насічки за вушною раковиною відкривається поверхня кістки і за допомогою спеціальних фрез розкривається простір соскоподібного відростка та середнього вуха. Потім видаляється холестеатома, грануляція та всі хворі тканини разом із залишками слухових кісточок, створюючи з усіх відкритих просторів одну яму, легку для чищення та контролю через зовнішній слуховий канал. Потім закривається у вусі отвір євстахієвої труби, щоб інфекції не проникали з носа та горла. Далі лікарі поміщають пов’язку у вусі, накладають шви (на рану за вушною раковиною) та зовнішню пов’язку. Зараз вищевказана операція рідко виконується, тому що домінують її модифікації (наприклад, радикальна операція вуха). Під час цих операції лікарі не закривають отвору євстахієвої труби та залишають елементи системи слухових кісточок і морфологічні елементи скроневої кістки, з точки зору виконання реконструкції провідної системи середнього вуха (операція покращує слух).

Який вид анестезії лікарі застосовують під час операції?

Подібні операції зазвичай виконуються під загальною анестезією (наркозом). Вона забезпечує безпеку пацієнта та комфорт хірурга. Можливе використання місцевої анестезії, але тільки у випадках, коли місцева анестезія з медичних причин є єдино припустимою формою. Після операції час від часу пацієнтам необхідні невеликі дози болезаспокійливих ліків.

Чи можливі ускладнення після видалення холестеатоми?

У медицині неможливо дати гарантії повної ефективності терапії. Можливі ускладнення після операції можна розділити на загальні та хірургічні. Загальні пов’язані з інфекціями, анестезією, ліками, обмеженням руху, супутніми хворобами тощо. Лікар, який відповідає за безпечний хід анестезії (анестезіолог), попросить Вас надати більш детальну інформацію, що дозволяє зменшити ризик цих ускладнень. Крім того, необхідно буде виконати кілька додаткових обстежень, таких як визначення групи крові з резус-фактором, морфологія та біохімічне дослідження крові, дослідження згортання крові, дослідження сечі та інші.

Отохірургічні ускладнення: глибока туговухість або повна глухота оперованого вуха, пошкодження лицевого нерва, що може стати причиною порушення м’язів обличчя оперированого боку, пошкодження барабанної струни, ознаками чого є розлади смаку на язику оперированого боку, тривалі порушення рівноваги, виникнення або посилення вушних шумів, перфорація барабанної перетинки, відсутність покращення слуху. Вищевказані ускладнення дуже рідкісні, а їх кількість залежить від досвіду оперуючого колективу.

Як виглядає післяопераційний період?

Найважчими є перші години після наркозу. Протягом першої доби іноді виступають запаморочення та нудота, які є результатом дій в області внутрішнього вуха.

Час перебування в лікарні зазвичай становить від 7 до 10 днів після операції. Потім з рани за вушною раковиною знімають шви. Перев’язка у вусі змінюється кожні кілька днів, а потім повністю видаляється. Контрольні обстеження слуху виконуються у різних проміжках часу, але об‘єктивний результат операції можна оцінити через 4 тижні після операції.

Які поради після цього виду операцій?

У ранній період після операції пацієнт повинен вести обережний спосіб життя й уникати фізичного навантаження. У зв’язку з можливими запамороченнями не рекомендується після операції водити машину та слід уникати роботи на висоті. Не можна мочити опероване вухо. Після операції рекомендується періодично проходити контроль. Якщо після загоєння рани планується операція на покращення слуху, то вона може бути виконана через приблизно 6 місяців після першої.

Як читати аудіограму?

Вухо людини сприймає звуки в діапазоні частот від 16 до близько 20 000 Гц (середнє число коливань на секунду) й охоплює до 11 октав. Вище знаходяться ще 16 октав, які зараховуються до ультразвуку і які частково чують деякі тварини (наприклад, фортепіано включає в себе тільки тони в діапазоні 27-4350 Гц). Найбільш чутливі вуха для звуків на частоті 2000-3000 Гц. А напруга звуку (сила/«гучність») оцінюється в децибелах (дБ).

Діапазон слуху людини можна описати так званим слуховим полем, що знаходяться на аудіограмі між порогом чутності, розташованим в області аудіометричного нуля (0 дБ) і порогом больового відчуття, що доходить до 130 дБ за тією же самою шкалою. Нормальний слух охоплює ряд звуків з напругою від 0 до 130 дБ. Виконуючи обстеження слуху, можна перевірити діапазон сприйманих частот від 125 до 12 000 Гц.

У погано чуючої людини слухове поле зменшується та звужується. Воно зменшено майже з кожного боку: головним чином – дивлячись «зверху аудіограми» – через «підвищення» порогу чутності, праворуч – через скорочення сприйняття окремих частот, і знизу – через «зниження» порогу слухового дискомфорту та больового відчуття. Час від часу слухове поле звужується. Це є причиною не тільки неможливості чути багато звуків, а також неправильного сприйняття тих звуків, які можна почути. Отримувані фрагменти акустичної інформації, навіть посиленої, дуже часто складають занадто погану основу для ефективного спілкування з оточенням.

Що таке тональна аудіограма?

Протягом багатьох років основним обстеженням слуху є тональна аудіометрія, тобто визначення кривих порогу чутності звуків у діапазоні від 125 до 10-12 000 Гц для кожного вуха окремо. Для визначення напруги звуків використовується шкала децибел, причому 0 дБ – це поріг слуху правильно чуючого вуха, а рівень 120 дБ – це межа неприємного відчуття, близька до порогу больового відчуття. На сітці аудіограми визначається поріг чутності для повітряної провідності (сигнали подаються через навушники) і для кісткової провідності (сигнали подаються через кісткові навушники, тобто вібратором, прикладеним до кістки за вухом). Діаграма порогу чутності шляхом повітряної провідності відзначається суцільний лінією, а порогу чутності кісткової провідності пунктирною лінією. Точки, що позначають поріг чутності частот для правого вуха, відзначаються кружками, а для лівого – хрестиками. Велике значення має присутність або відсутність на аудіограмі резерву равлика. Таким чином визначається простір між кістковою кривою (вище на аудіограмі) та кривою повітряної провідності (нижче на аудіограмі).

Мова йде про кондуктивну приглухуватість тоді, коли крива кісткової провідності лежить на рівні 0 дБ, а повітряної провідності лежить нижче, але не виходить за межі 60 дБ. Таким чином равлик працює правильно, але відбувається порушення провідності акустичних коливань в середньому або зовнішньому вусі. При сенсоневральній приглухуватості (пошкодження нейросенсорних елементів органу слуху) криві кісткової та повітряної провідності знаходяться поруч один з одним. У такому випадку немає резерву равлика. При глибокій сенсоневральній приглухуватості немає можливості визначити кісткову криву з технічних причин. При змішаній приглухуватості аудіограма має риси характерні для кондуктивної (присутність резерву равлика) і одночасно також володіє деякими рисами сенсоневральної приглухуватості (крива кісткової провідності знаходиться явно нижче в порівнянні з нормою).

Дуже важко зробити висновок на підставі аудіограми, якщо існує значна різниця між одним та іншим вухом. Якщо ця різниця – 40 дБ або більше, визначаючи поріг чутності гірше чуючого вуха, необхідно заглушити шумом краще чуюче вухо (щоб не відбулося «прослуховування сигналу»). Тоді може виявитися, що дитина користується тільки одним вухом, чого не видно на аудіограмі (якщо не заглушити одного вуха) – тобто крива тіні. У цьому можна переконатися тільки тоді, коли говорити дитині безпосередньо в одне або інше вухо, при цьому щільно закриваючи друге вухо змоченим рухомим пальцем, введеним у зовнішній слуховий канал.

Сучасна аудіологія є широкою сферою науки, що систематично розвивається разом з прогресом медичних наук, техніки та діагностичних методів. Впродовж останнього десятиліття ХХ століття настав час великих змін, час виникнення та використання діагностичних і лікувальних інструментів, про які кілька років тому ніхто і не думав. Це дало величезні можливості в боротьбі з обмеженнями, як пацієнтам, так і лікарям. Там, де не вдається виконати тональну аудіометрію через відсутність співпраці пацієнта, головним чином це стосується маленьких дітей, використовуються об‘єктивні дослідження, завдяки яким ми можемо провести діагностику органу слуху вже в перші дні життя дитини.