Przewlekłe-perlakowe-i-ziarniowe-zapalenie-ucha-środkowego-1200x800-1200x800.png
19/Тра/2021

Що таке холестеатома?

Холестеатома складається з мас злущеного епідермісу, холестерину, виділень та бактерій. Епідерміс є верхнім шаром шкіри зовнішнього слухового ходу та барабанної перетинки. Порушення цілісності барабанної перетинки призводить до проникнення епідерміса в середнє вухо. В обмеженому просторі барабанної порожнини утворюється збита, біло-сіра маса, що викликає деструкцію кісткової тканини та слухових кісточок.

Що таке грануляція та поліпи?

Грануляція – це яскраво-червона, кровоточива при очищенні вуха тканина, що розвивається на тлі запальних змін. У деяких випадках маси грануляції є причиною виникнення вушних поліпів.   

Холестеатомні зміни діагностуються лікарем при отоскопії. Вухо вологе, а під час його очищення за допомогою медичного відсмоктувача виявляються гнійні виділення, нагромадження  мас  епідермісу і часто грянуляціі. Іноді для визначення об’єму запальних змін необхідно зробити комп’ютерну томографію або магнітно-резонансну томографію скроневої кістки. На жаль, навіть при такій сучасній  діагностиці дуже важко визначити об’єм майбутнього хірургічного втручання. Часто отохірург вже під час операції, на основі патологічних змін, приймає рішення про об’єм втручання. 

Як лікується хронічний середній отит?

Операція полягає у видаленні всіх патологічних тканин з середнього вуха та соскоподібного відростка. Під час операції видаляється холестеатома, грануляції, поліпи та частини слухових кісточок (здебільшого зруйнованих). Найголовнішим завданням хірургічного лікування є видалення з вуха патологічних тканин та попередження можливих  ускладнень. При можливості, відразу може бути виконана  слухополіпшуюча  операція, реконструкція  провідної системи вуха, барабанної перетинки та ланцюга слухових кісточок. В інших випадках операція виконується після повного загоєння післяопераційної рани (не раніше, ніж через 6 місяців). 

Які можуть бути ускладнення, якщо не лікувати хронічне запалення середнього  вуха?

Холестеатома має прогресуючий характер. Вторинне бактеріальне інфікування епідермальних мас, гноєтеча з вуха поглиблює деструкцію навколишніх тканин, скроневої кістки та слухових кісточок. Поглиблюється приглухуватість, в результаті розповсюдження хвороби на внутрішнє вухо виникає повна глухота. Запальний процес може розповсюдитись на  мозкові оболонки (епідуральний абсцес, менінгіт, абсцес мозку або мозочка). Може виникнути деструкція кісткового каналу та пошкодження лицевого нерва (параліч м’язів половини обличчя), запалення лабіринту з запамороченням, тромбозом  сигмовидного синуса. Ці ускладнення небезпечні не тільки для здоров’я, але й для життя хворого.

Що таке радикальна операція і її модифікації?

Після розрізу за вушною раковиною оголюється кісткова поверхня сосковидного відростка скроневої кістки. За допомогою спеціальних борів та фрез розкривається простір соскоподібного відростка та середнього вуха. Потім видаляється холестеатома, грануляції та всі патологічні тканини, створюючи з усіх відкритих просторів одну порожнину, легку для чищення та контролю через зовнішній слуховий хід. Сьогодні така операція рідко виконується, домінують її модифікації.  Під час такого втручання залишаються елементи системи слухових кісточок і скроневої кістки для виконання в майбутньому реконструкції вуха.

Який вид анестезії лікарі застосовують під час операції?

Операції виконуються під загальним знеболюванням (наркозом). Загальна анестезія забезпечує безпеку пацієнта та комфорт хірурга. 

Чи можливі ускладнення після видалення холестеатоми?

У медицині неможливо дати повної гарантії  ефективності лікування. Ускладнення після операції можна розділити на загальні та отохірургічні. Загальні пов’язані з інфекціями, анестезією, ліками, обмеженням руху, супутніми хворобами тощо. Необхідне визначення групи крові з резус-фактором, морфологічні та біохімічні аналізи крові, аналіз згортання крові, аналіз сечі та інші.

Отохірургічні ускладнення: глибока приглухуватість або повна глухота оперованого вуха, пошкодження лицевого нерва з порушенням роботи м’язів обличчя оперованого боку, пошкодження барабанної струни з розладами смаку та мови по стороні оперованого вуха, порушення рівноваги, виникнення або посилення вушних шумів, перфорація барабанної перетинки, відсутність поліпшення слуху. 

Як виглядає післяопераційний період?

Найважчими є перші години після наркозу. Протягом першої доби бувають запаморочення та нудота, як результат хірургічних маніпуляцій в ділянці вуха.

Контрольні дослідження слуху виконуються в різних проміжках часу, але об’єктивний результат операції можна оцінити тільки через 4 тижні після операції.

Які можуть бути поради після цього виду операцій?

У ранньому періоді після операції пацієнт повинен вести обережний спосіб життя та уникати респіраторних інфекцій. У зв’язку з можливими запамороченнями не рекомендується після операції керувати автомобілем та слід уникати робіт на висоті. Протягом місяця запобігати потраплянню води до оперованого вуха. Після операції рекомендується проходити аудіологічний контроль в проміжках 1, 3, 6, 12 місяців.


Medincus-cochlear-implant-1200x795-1200x795.jpg
19/Тра/2021

Які основні причини вродженої глухоти?

Насьогодні народжується близько 1-2% дітей з різними вадами слуху. На 1000 новонароджених припадає 3-4 немовляти з діагнозом «сенсоневральна туговухість 4-го ступеня». Які основні причини вродженої глухоти?

  • Однією з причин вродженої глухоти є генетика. Якщо кожен з батьків має рецесивний ген глухоти, який передається дитині, то наслідки будуть очевидні.
  • Порушення слуху у плоду можуть розвинутися внаслідок хвороби матері під час вагітності. За даними Центру слуху та мови «Медінкус» частота подібних випадків знаходиться на тому ж рівні, що і генетичні причини.
  • Приблизно у 20-30% маленьких пацієнтів джерело проблем зі слухом так і залишається нез’ясованим навіть після численних досліджень.

Що таке кохлеарна імплантація?

Кохлеарна імплантація – це протезування слуху методом імплантації в равлика внутрішнього вуха електродів, які приймають на себе функції рецепторів внутрішнього вуха (волоскових клітин). Ці клітини є рецепторами-передавачами біоелектричних сигналів безпосередньо в мозок, завдяки чому виникає відчуття звуку. Кохлеарний імплант дає можливість комунікації з навколишнім світом, що, природно, відбивається на якості життя. Іноді протезування є єдиною можливістю повернути людину в світ звуків. А для маленьких дітей це особливо важливо.

У яких випадках рекомендується робити кохлеарную імплантацію?

Рішення про кохлеарну імплантацію приймається на підставі діагностики. Незаперечним свідченням є двостороння сенсоневральна глухота на рівні понад 95 дБ. Показання для кохлеарної імплантації цим не обмежуються. Наприклад, у разі часткової глухоти вже протягом багатьох років застосовується метод PDT, який був розроблений професором Скаржинським. Даний метод застосовується у тому випадку, якщо пацієнт не чує на високих частотах, а на низьких частотах слух у нормі або лише трохи знижений.

Батьки дитини, що отримала скерування на кохлеарную імплантацію, повинні також бути готові до тривалого реабілітаційного періоду та взаємодії з сурдологами та сурдопедагогами.

Як влаштований кохлеарний імплант?

Кохлеарний імплант складається з двох частин – зовнішньої та внутрішньої. Внутрішня частина імпланта – це приймач, імплантований підшкірно, і ланцюжок електродів, який вводиться всередину равлика. Зовнішня частина імпланта складається з передавача, який утримується на голові за допомогою магніту, процесора з мікрофоном і батарейного відсіку. На даний час вже існують моделі кохлеарних імплантів, в яких всі складові зовнішньої частини імпланта розташовані в одному корпусі.

Чому таким важливим є своєчасне відновлення слуху?

Аудіологічний скринінг новонароджених проводиться ще в пологовому будинку. Повторні перевірки чекають дитину в поліклініці в 1, 4 і 6 місяців. При відсутності реакції на звук на будь-якому з цих термінів малюк отримує скерування в сурдологічний центр. Якщо не вирішити проблему в перші два-три роки життя, виникнуть труднощі з освоєнням мови зокрема і з загальним розвитком в цілому.

Що ще можуть запропонувати спеціалісти крім кохлеарної імплантації?

  • Встановлення імплантів кісткової провідності для пацієнтів з однобічною глухотою, кондуктивною або змішаною приглухуватістю.

  • Встановлення імплантів середнього вуха типу МЕТ, призначених, в основному, для дорослих пацієнтів з приглухуватістю від 60 дБ.

  • Комплексні послуги з діагностики, терапевтичного та хірургічного лікування, а також реабілітації органів слуху, голосу та мови.

А що у результаті?

Дитина в повній мірі отримує здатність спілкуватися з оточуючими людьми. Розмовна мова розвивається правильно і в повному обсязі. За статистикою діти, які пройшли операцію з кохлеарної імплантації у віці до одного року, за кілька років освоюють мову в тому ж обсязі, що і їх чуючі ровесники. Вони в тому ж темпі напрацьовують активний і пасивний словник, природним чином засвоюючи граматику мови, а пізніше з успіхом вступають до вищих навчальних закладів. З’являється можливість отримати хорошу професію і стати висококваліфікованим фахівцем.

Діти та дорослі з кохлеарними й іншими імплантами ведуть звичайне повсякденне життя. Навколишній світ перестає бути ворожим, в той час, як важка приглухуватість нерідко призводить до соціальної параної, невмотивованої агресії та депресії.


shutterstock_592955501-1200x800.jpg
19/Тра/2021

У літню спеку ми із задоволенням тягнемося за прохолодними напоями або дуже холодним морозивом. Тим часом, такий, здавалося б, невинний десерт з морозива може стати справжнім випробуванням для нашого горла, особливо якщо його їсти часто, швидко і у великих кількостях. Раптові перепади температури – прямий шлях до інфекцій горла, таких як ангіна. Як користуватися літніми радощами так, щоб це не закінчилося неприємностями для горла?

Морозиво краще взимку

Зі зрозумілих причин влітку ми їмо морозиво набагато охочіше, ніж взимку. Як це не парадоксально, але для здоров’я було б безпечніше їсти його взимку. Слизова оболонка глотки погано переносить різкі перепади температури, пов’язані зі вживанням сильно охолоджених напоїв або поїданням морозива. Холодний десерт з морозива охолоджує горло, але через деякий час воно знову нагрівається. Добре, наприклад, запивати морозиво теплим напоєм – завдяки цьому повернення до температури навколишнього середовища буде поступовим. Лікарі стверджують, що порядок прийому їжі має велике значення. Наприклад, якщо нам подобається кава з морозивом, ніколи не слід спочатку пити каву, а потім подавати розпаленілому горлу десерт з морозивом.

Спочатку морозиво, потім кава – правильний порядок. Взимку температура нижча, а значить, менша різниця між навколишнім середовищем і морозивом. Ось чому вживання морозива взимку не передбачає такого ризику зараження можливими інфекціями, що діють на наше горло і яких є дуже багато.


AdobeStock_241487782male-1200x799-1-1200x799.png
19/Тра/2021

Як доглядати за слуховим апаратом влітку?

Слухові апарати – це тендітні електронні пристрої з багатьма компонентами, які вимагають регулярного чищення та обслуговування. Щоденний догляд за слуховим апаратом необхідний не тільки з міркувань гігієни, але і для правильної роботи слухового апарату, тобто чіткості звуків, переданих у вухо, а також для продовження терміну його служби.

Як піклуватися про слуховий апарат? На що слід звернути увагу?

1. Головне – це чистота та гігієна. Перед тим, як доторкнутися до слухового апарату, переконайтеся, що ваші руки чисті і на них немає речовин, які можуть, наприклад, заблокувати маленький отвір мікрофона.

2. Переконайтеся, що у вас є відповідні засоби для догляду за слуховими апаратами. Препарати та засоби, не призначені для догляду за слуховим апаратом, можуть не тільки не принести очікуваних результатів, але навіть зашкодити пристрою.

3. Внутрішньовушні вкладиші слід ретельно чистити, так як вони містять найбільше бруду. Для догляду за ними використовуйте спеціальні засоби для чищення – таблетки, щоб переконатися, що вкладиші знаходяться у хорошому стані.

4. Для чищення слухового апарату використовуйте м‘яку суху тканину.

5. Всі технології «не люблять» воду і вологу, тому намагайтеся не піддавати слуховий апарат впливу таких середовищ. Якщо все ж відбудеться контакт апарату з водою, витягніть батарею, залиште батарейний відсік відкритим і помістіть слуховий апарат у коробку з сушильної таблеткою.

6. Не залишайте слухові апарати поруч з джерелами тепла, такими як радіатор опалення, або під прямими сонячними променями. Тепло може деформувати корпус, пошкодити електроніку або поверхню апарату.

7. Регулярно міняйте батарейки. Якщо будь-яка з них вийде з ладу (почне протікати), негайно вийміть її з камери та відправте на утилізацію.

8. Щодня, знімаючи слухові апарати перед сном, очищайте їх і раз на тиждень розміщуйте в контейнер з капсулою для сушки.

9. Знімайте слуховий апарат при використанні таких засобів, як косметика, парфуми, лосьйон після гоління, лак для волосся або сонцезахисний бальзам. Вони можуть потрапити всередину та пошкодити камеру. Знімайте його також при відвідуванні перукарні або повідомте перед стрижкою, що ви користуєтеся слуховими апаратами.

10. Якщо ви вважаєте, що ваш слуховий апарат не працює так, «як раніше», зверніться до протезиста, який займеться вашим апаратом.

Залежно від типу слухових апаратів існує кілька різних вкладишів для слухових апаратів, але у них є одне загальне правило: про них слід особливо піклуватися, тому що ми поміщаємо їх у вушні канали, де тепло та волого, тому можна непомітно занести у вухо бактерії.

Для очищення навушників використовуйте м’яку суху тканину. Ви можете від’єднати акрилову вставку від камери і помістити її в розчин з розчиненої таблетки, спеціально призначеної для цієї мети. Трубку слід замінювати приблизно раз в 3 місяці або частіше, коли ми помічаємо, що вона змінила свій колір на більш темний або затверділа.

Особливу увагу слід приділяти слуховим апаратам із зовнішньої трубкою куполоподібної форми, так як така трубка чутлива до вологи та вушної сірки. Фільтри в трубці слід замінювати не рідше одного разу на місяць, їх можна придбати в пункті протезування. Силіконові ковпачки, які ми одягаємо на трубку, слід протирати дезінфекційною тканиною, щоб мінімізувати потрапляння вушної сірки. Не використовуйте воду або інші засоби, які не призначені спеціально для очищення трубки та купола. Купол рекомендується міняти кожні 3 місяці.

Як утримувати слуховий апарат у чистоті влітку?

Влітку, коли температура вища, ми більше потіємо, що може призвести до збільшення вологості всередині слухового апарату. Тому важливо частіше перевіряти батарейний відсік і сушити слуховий апарат.

Пам’ятайте про те, щоб не залишати апарат на сонці або в інших місцях, де він може піддатися дії надмірного тепла, наприклад, на пляжі або в гарячій машині. Це може призвести до пошкодження чутливої ​​електроніки або, наприклад, до розплавлення деяких пластикових деталей. Акумулятор також може бути пошкоджений при нагріванні.

Під час відпустки на морі ми повинні приділяти особливу увагу впливу піску та солоної води на наш слуховий апарат. Солона вода може залишати кристали солі всередині слухових апаратів, а пісок може блокувати, наприклад, порт всередині мікрофона.

Пошкодження слухового апарату також може статися через хімічні речовини, що містяться в деяких засобах, таких як сонцезахисний крем, тому важливо зняти слуховий апарат перед використанням таких засобів і почекати, поки косметичний засіб висохне.

Слухові апарати допомагають у повсякденному житті і ми можемо бути впевнені, що вони прослужать нам роками, якщо ми будемо правильно про них піклуватися, тому варто дотримуватися наведених вище порад.


Higiena-głosu-1200x800.png
19/Тра/2021

Тривале перевантаження голосового апарату, неправильне застосування голосу та розмова в галасливому середовищі можуть сприяти виникненню порушень голосу. Існує категорія людей, які використовують голос в професійних цілях, а тому змушені багато та довго говорити. Наприклад, це вихователі в дитячих садках, вчителі (особливо молодших класів), тренери ряду видів спорту, біржові маклери, лікарі-сурдологи, а також, батьки, у яких надмірно гучні діти.

Формування та відтворення голосу в шумі вимагають посиленої роботи м’язів голосового апарату (гортані) для того, щоб бути почутим і правильно зрозумілим співрозмовником. Такий оратор змушений «перекрикувати» шум. Надмірна робота голосового апарату несприятливо впливає на стан голосу, призводячи спочатку до його функціональних змін, які вважаються оборотними. Однак, з часом, можуть закріпитися неправильні механізми, в результаті яких з’являться органічні зміни в межах гортані, наприклад – голосові вузлики, які нерідко вимагають хірургічного лікування. Статистика підтверджує наскільки серйозною є дисфункція гортані та ставить цю патологію на перше місце серед професійних хвороб вчителів.

Правильне формування голосу обумовлює правильна гігієна. Правильна гігієна – це, наприклад, формування голосу відповідної сили та напруги. Виконання цієї умови вимагає, однак, досить тихого та спокійного середовища, в якому ми постійно живемо та працюємо. Через надмірний шум ми говоримо голосніше, з більшою силою, залучаючи до цього процесу м’язи гортані, які починають більш інтенсивно виконувати свою роботу. В результаті цього змінюється тембр голосу, його дзвінкість, а також в голосі з’являються елементи досі відсутні, погіршуючи його звучання.

Кілька порад для попередження розладів голосу при спілкуванні у шумі:

  • не кричіть на неслухняних дітей, натомість користуйтеся жестами, щоб звернути їх увагу,
  • не кричіть на спортивних змаганнях, висловлюючи своє захоплення, користуйтеся свистками, трубками,
  • намагайтеся обмежити шум під час розмови, закриваючи вікна та двері,
  • під час бесіди поверніть лице в сторону співрозмовника,
  • намагайтеся зменшити відстань між собою та співрозмовником,
  • говоріть, зберігаючи пряму поставу та піднявши голову,
  • допомагайте собі при розмові жестами.

Як піклуватися про голос?

  • пам’ятайте про «м’який» початок речення,
  • не підвищуйте голос,
  • пам’ятайте про перерви при диханні, не прагніть все сказати на одному видиху,
  • пам’ятайте, що необхідно говорити не на вдиху, а тільки на видиху,
  • робіть глибокий вдих,
  • під час розмови користуйтеся вашими артикуляційними м’язами, відкривайте рот, не стискайте губи,
  • контролюйте, щоб м’язи плечей, шиї, гортані, грудної клітини були розслаблені, а не напружені,
  • робіть невелику розминку м’язів перед тривалою розмовою (наприклад, допомагає муркотіння).

Що варто пам’ятати:

Звичайний кашель може пошкодити голосові зв’язки. Замість покашлювань спробуйте наступне:

  • повільно проковтніть слину,
  • пийте воду,

  • кашляйте потихеньку.

Зневоднення організму украй несприятливо впливає на голос.

  • Пийте не менше 8 склянок рідини в день (а також напої, що не містять кофеїну, безалкогольні та негазовані); пийте, навіть, якщо Ви не відчуваєте спрагу, а також під час розмови.
  • Підтримуйте оптимальну вологість повітря. Користуйтеся зволожувачем повітря в приміщенні, там, де Ви живете, працюєте, або, там, де найчастіше перебуваєте.
  • Намагайтеся не говорити занадто швидко, монотонним і напруженим голосом, уникайте включень ряду звуків (наприклад, еее …)

Деякі звички можуть бути шкідливі для Вашого голосу:

  • важка голосова атака (бурхлива, напружена суперечка),
  • розмова на «підвищених тонах»,
  • розмова на «залишках повітря»,
  • напруга м’язів шиї, верхньої частини грудної клітки або плечових м’язів,
  • розмова під час виконання інтенсивних фізичних вправ.

Дайте відпочити Вашому голосу, якщо Ви втомилися, або, якщо у Вас респіраторна інфекція. При респіраторному захворюванні може з’явитися осиплість. У даній ситуації необхідний голосовий спокій. Намагайтеся говорити пошепки або спокійним і тихим голосом, без напруги.


Co-to-jest-jąkanie-1200x800.png
19/Тра/2021

Заїкання – це недолік мови, який зазвичай виникає до 3-5 років життя і яким страждає майже 1% населення. Розлад проявляється порушенням вербальної комунікації, труднощами збереження швидкого темпу мовлення через надмірні дихальні, голосові й артикуляційні м’язові судоми.

Найчастіше заїкання проявляється у вигляді:

– повторення слів (тато тато тато купив мені мені),

– розспіву слова (чааааасоооом у меееене нееееежить),

– пауз між словами (… .. я хочу … .. дивитися ……… телевізор),

затримки фрази (дозволяє відпочити хвилинку),

– доповнення звуком (я ііііі куплю ііііі цей ііііііі хліб),

– проблемам із диханням (часті вдихи, захлинання повітрям),

«співрухів» (торкання очей, губ, ніг та інших частин тіла),

– уникнення зорового контакту.

Зазвичай ми визначаємо заїкання як втрату контролю над вимовою. Це наполеглива спроба висловити слова при недостатніх можливостях з боку органів артикуляцій.

Люди, що заїкаються, уникають важких слів, відсторонюються від виконання різних громадських доручень, не підтримують бесіду в суспільстві, тому ми часто можемо і не помітити, що у людини є такого роду порушення мови. Спочатку заїкання проявляється незначно та заїкувата людина не завжди усвідомлює, що у неї неплавна мова. В результаті несприятливих умов або неправильної поведінки з боку оточуючих (друзі, знайомі, батьки), дефект мови закріплюється і стає серйозною проблемою, при якій заїкувата особа починає відчувати постійний страх при спілкуванні. Виникає фрустрація (психічний стан, що розвивається у ситуації реальної або передбачуваної неможливості задоволення тих чи інших потреб та проявляється в ряді емоційних процесів, таких як розчарування, тривога, роздратування та навіть відчай).

Клінічна картина заїкання змінюється та залежить від багатьох факторів. Ознаки порушення мовлення можуть зникати, пом’якшуватися, а також посилюватися нав’язливим страхом, в ситуаціях і моментах сильного психічного напруження (при спілкуванні в великій групі людей, під час розмови по телефону з незнайомцями).

Більшість заїкуватих людей поділяють думку, що приховані аспекти заїкання (страх, збентеження, сором, напруга) впливають на втрату самовпевненості та віри у власні можливості. Найскладнішим для заїкуватої людини є страх перед тим, що раптом вона почне заїкатися і як на це відреагують оточуючі.

На рівень страху має також вплив те, як заїкувата людина сприймає сама себе. Чим більш вираженими є ознаки заїкання, тим більше честолюбною та залежною від думки оточуючих є заїкувата особа, але при цьому її самооцінка знижується. Відсутність реакції на проблему заїкання при спілкуванні з іншими особами, не усуває її, а навіть робить ще більш складною.

Як допомогти людині, що заїкається?

Необхідно:

  • ставитися до заїкуватої людини як до партнера при спілкуванні й уважно її слухати,
  • приймати спосіб вираження заїкуватих людей,
  • не перебивати і не говорити за людину з заїканням (це ознака нетерплячості та визнання її недієздатності),
  • не виражати хвилювання, жалю та гніву, дозволити закінчити фразу,
  • утримувати зоровий контакт під час розмови.

Для батьків і вчителів дітей, що заїкаються:

Необхідно:

  • говорити з дитиною повільно та спокійно, щоб не створювати атмосфери «перегонів»,
  • не перебивати дитину, не допомагати закінчити слово або фразу, попросити його говорити повільно, спокійно дихати і не переживати,
  • звертати увагу самої дитини на те, як вона говорить, особливо якщо є великі труднощі. Дозволити їй закінчити висловлювання та потім акцентувати її увагу на тому, що не завдає їй занепокоєння,
  • приймати епізоди заїкання, як щось природне. Ми повинні слухати, що дитина говорить, а не як каже. Це допоможе заїкуватій дитині та буде прикладом для інших дітей,
  • не виключати заїкуватої дитини з процесу, при якому необхідно розмовляти. Для хорошого самопочуття дитини навпаки треба долучати її до загальної декламації, хорового співу та читання (при таких формах спілкування заїкання проходить),

  • допомогти дитині виробити самооцінку, не беручи до уваги її помилки при розмові, а підкреслювати інші дії, які вона добре виконує,

  • заохочувати навіть самий незначний успіх учня з неплавною мовою иа позитивно налаштовувати на більш важкі дії.

  • оберігати психіку дитини з неплавною мовою, але й одночасно загартовувати її, допомагаючи вийти зі складних ситуацій, в разі, якщо дитина не справляється самостійно.

Для заїкуватих:

Необхідно:

  • точно визначити свою проблему: що робити, коли ти заїкаєшся, як ти поводишся, як реагуєш, які твої думки та почуття,
  • намагатися завжди говорити ґрунтовно, незалежно від того, чи виявиться заїкання, чи ні,
  • здійснювати всі зміни у своєму житті поступово,
  • не приховувати заїкання – це незаразна хвороба,
  • підтримувати розмову,
  • заїкатися вільно та не намагатися приховувати, що ти заїкувата людина,
  • намагатися говорити так багато і так часто, наскільки це можливо.

Твоє відкрите ставлення до проблеми та старання дозволять позбавити тебе від страху.

«Краще говорити заїкаючись, ніж мовчати».

Пам’ятай, що ти заїкаєшся у доброму товаристві: Вергілій, Чарльз Дарвін, Мерилін Монро, Вінстон Черчіль, Ентоні Куїн, Лукаш Голець, Брюс Вілліс, Майк Тайсон, Єжи Овсяк, Адам Міхнік.

Допомога заїкуватим пацієнтам

Ми розробили і ввели в клінічну практику різноманітні способи лікування заїкуватих людей. Розмаїття чинників, що впливають на виникнення заїкання, викликає необхідність проведення ретельної діагностики.

Всім заїкуватим людям проводять фоніатричне обстеження, а також дають логопедичну, психологічну та педагогічну оцінки. На підставі результатів обстежень, враховуючи консультації фахівців та результати тестів, розробляється індивідуальна реабілітаційна програма. При цьому робиться акцент на логопедичну терапію, що поліпшує швидкість мови пацієнта, а також психотерапію, фізіотерапію, релаксаційні вправи, фоніатричну реабілітацію та фармакотерапію.

Крім того, у пацієнтів з неправильною слуховою увагою застосовують терапію по Методу Томатіса (аудіо-психо-лінгвістична стимуляція). Важливим елементом терапії заїкуватих осіб є метод корекції заїкання із застосуванням Цифрового Коректора Мови. Результати численних досліджень підтвердили велику ефективність Цифрового Коректора Мови в терапії заїкання.


Choroba-refluksowa-żołądka-a-jakość-głosu-1200x800.png
19/Тра/2021

Вплив гастроезофагальної рефлюксної хвороби на голос

У багатьох людей, які страждають хронічними хворобами травного тракту, можуть з’явитися нездужання горла та гортані. Особливо часто ця проблема стосується професійних співаків. Для чистого, звучного голосу необхідні здорові, гладкі голосові зв’язки. Закид шлункового вмісту в стравохід може викликати відчуття печіння або стороннього тіла в горлі, але може також стати причиною набряку делікатних країв голосових зв’язок. Результатом цього є помітні зміни у голосі.

Яким чином відбувається надходження в стравохід вмісту шлунка?

Щоб зрозуміти, як це відбувається, необхідно володіти основною інформацією про фізіологію стравоходу. У стравоході є 2 сфінктера: верхній і нижній. Для запобігання закидання шлункового вмісту в стравохід, тиск у нижньому сфінктері має бути вищим, ніж у шлунку. Багато зовнішніх чинників можуть вплинути на зниження тиску в нижньому сфінктері, наприклад, деякі ліки: атропін, блокатори кальцієвого каналу; психотропні ліки, наприклад, бензодіазепіни; деякі антидепресанти; антігістамние препарати, леводопа. Крім того, також адренергічні, антихолінергічні, допамінергічні засоби гальмують спазми нижнього сфінктера стравоходу. Багато гормонів, наприклад, естроген, прогестерон, простагландини E1 і E2, соматостатин і холецистокінін впливають на напруження нижнього сфінктера. Зате на підвищення напруження нижнього сфінктера стравоходу добре впливають страви багаті білком, ліки, що нейтралізують кислоти, холінергічні й адренергічні засоби.

Слід пам’ятати, що великий вплив на розвиток ГЕРХ має не тільки підвищений тиск у шлунку у порівнянні з тиском нижнього сфінктера, а й також розлади шлунку, наприклад, збільшення виділення шлункового соку, розлади моторики та інші.

Однією з головних причин ГЕРХ є недотримання дієти, тобто прийом більшої кількості жирів, кави, цитрусових плодів і помідорів, гострих приправ. Погано впливає також стрес, так як він збільшує виробництво шлункового соку.

Які нездужання може викликати гастроезофагеальна рефлюксна хвороба?

Кашель (особливо вночі, що переходить у безперервний), ранкова хрипота (вдень вона проходить), часті кряхотіння та покашлювання (так називаємі «прочищення горла»), може з‘явитися біль при ковтанні, сухість у роті, обкладений язик, відчуття стороннього тіла в горлі, труднощі з диханням (особливо вночі), в деяких випадках може навіть наступити мимовільний спазм м’язів гортані, печія або відрижка шлункового вмісту. Також може з’явитися непрохідність євстахієвої труби та біль у вусі.

Якщо Ви помітите у себе будь-які симптоми з вищевказаних, необхідно проконсультуватися з лікарем.

Які зміни в гортані можна помітити у результаті гастроезофагеальної рефлюксної хвороби?

Почервоніння та набряк голосових складок, контактні виразки, гранульоми задньої частини голосових складок, гранульоми голосових відростків черпаловидного хряща, звуження задньої частини голосової щілини, запалення перстнечерпаловидного суглоба, звуження надгортанника. Тривале запалення може бути причиною пухлини. При ГЕРХ післяопераційні рани заживають гірше, ніж у здорової людини. Тому дуже важливо лікувати цю хворобу перед операціями.

Багато досліджень довели, що на синдром раптової смерті новонароджених (SIDS-Sudden Infant Death Syndrom) має вплив закид в стравохід шлункового вмісту. Шлунковий сік призводить до мимовільного спазму дихальних шляхів.

Поради при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі:

  • Слід їсти невеликими порціями кілька разів на день, щоб не підвищувати тиску на нижній сфінктер стравоходу.
  • При повноті необхідно скинути зайві кілограми, так як вона підвищує тиск у животі, а це впливає на закид шлункового вмісту в стравохід.
  • Слід кинути палити. Хімічні сполуки, які виділяються під час куріння, впливають на зниження напруження м’язів сфінктера нижнього стравоходу.
  • Необхідно спати на «високій» подушці з піднятою головою кілька сантиметрів вище над рівнем ліжка. Така поза зменшує тиск їжі в шлунку на сфінктер нижнього стравоходу.
  • Не можна їсти перед сном. Слід лягати спати не раніше ніж 3-4 години після останнього прийому їжі. Коли людина лягає спати безпосередньо після їжі з «повним» шлунком, відбувається тиск шлункового вмісту на нижній сфінктер стравоходу, що стає причиною закидання вмісту в стравохід.
  • Треба уникати тісного одягу та поясів.
  • Після їжі не слід нахилятися та згинатися. Найкраще стояти протягом кількох хвилин після прийняття їжі.
  • Слід уникати напоїв і продуктів харчування, які впливають на зменшення напруження сфінктера нижнього стравоходу.
  • Не слід пити каву, чай, кока-колу, алкоголь, газовані напої, цитрусові та томатні соки, молоко, молочні продукти.
  • Не слід їсти наступних фруктів: ківі, яблука, диню, банани, персики, сливи та полуницю.
  • Не слід їсти наступних овочів: цибулю, моркву, редис, помідори, огірки, капусту, брокколі, болгарський перець, баклажани, квасолю.
  • Слід уникати жирних, смажених страв типу: грудинка, ковбаса, яєчня, піца, картопля фрі, чіпси тощо.
  • Слід уникати гострих приправ, соусів (з оцтом і соком з лимона) до салатів.
  • Слід уникати маринованих страв.
  • Слід уникати стресу.

Лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби відповідними ліками, дотримання дієти та рекомендацій лікаря допомагають виключити нездужання горла та гортані.

У Центрі слуху та мови «Медінкус» виконуються обстеження, які дозволяють діагностувати гастроезофагеальну рефлюксну хворобу та її вплив на гортань, горло та носоглотку. З цією метою використовується високоякісне, сучасне ендоскопічне обладнання, яке дозволяє побачити внутрішні структури організму людини на екрані телевізора.


DSC_8579-1200x800-1200x800.jpg
19/Тра/2021

Найсучасніші процедури та операції в Центрі «Медінкус» у Польщі: хірургія пазух носа, гідродебрідер і шейвер

Осінньо-зимовий період – це час, коли ми особливо схильні до інфекцій пазух носа. Найбільш поширені симптоми – закладеність носа, нежить у задній частині горла, головний біль, який посилюється при нахилі голови або тулуба. Неправильно лікований або недолікований синусит може стати хронічним і тоді стає необхідним хірургічне втручання. Фахівці одного з найкращих медичних закладів Європи – Міжнародного Центру слуху та мови «Медінкус» – розповідають чому так важливо стежити за здоров’ям пазух носа і що робити якщо хворобі не вдалося запобігти. Не варто боятися оперативного втручання, якщо воно здатне поліпшити ваше життя. Довіртеся професіоналам!

Симптоми та наслідки синуситу: що робити?

Пазухи – надзвичайно важливий і чутливий орган. Не всі знають, що синусит – запалення слизової оболонки однієї або декількох придаткових пазух носа – може призвести до серйозних ускладнень, таких як менінгіт, абсцес головного мозку або неврит зорового нерва. Неправильно лікований або недолікований синусит може стати хронічним і тоді хірургічне втручання – неминуче. Завдяки використанню сучасних ендоскопічних методів операції стають все менш і менш інвазивними – деякі з них можуть навіть виконуватися під місцевою анестезією, а у пацієнта з’являється можливість виписатися з лікарні в той же день.

Синусит – це одна з найбільш поширених причин, за якими пацієнти приходять до лікаря загальної практики. Це стосується всіх країн у зоні помірного клімату. За оцінками, кожен другий житель Східної Європи страждав від гострого синуситу принаймні один раз у своєму житті і близько 15% страждають хронічною формою цього захворювання, тобто тією, яка триває більше 12-ти тижнів.

Захворювання характеризується закладенням носа і гнійними виділеннями, супроводжується сильним болем або відчуттям розпирання, розташованим в різних частинах черепно-лицьової області, в залежності від того, які пазухи залучені: наприклад, біль у щелепі відчутний, коли зачіпаються верхньощелепні пазухи, біль в області чола – лобові пазухи, носова область – коли вражені етіодні пазухи або ж верхня частина голови та вухо – при закладеності клиноподібної пазухи.

Серед симптомів хвороби – головний та лицьовий біль, надмірна набряклість обличчя з боку ураженого синуса, висока температура тіла – цей симптом завжди вказує на протікання в організмі запального процесу. Також може страждати нюх, з’явиться зубний біль і неприємний запах з рота. При хронічній формі синуситу пацієнти відчувають сильну втому. Захворювання значно знижує якість життя, погіршує функціонування і може стати причиною частої відсутності на роботі. Просто перетерпіти такий стан фізично неможливо, тому не варто зволікати з процедурами й оперативним втручанням.

Що таке «гідродебрідер»?

Гідродебрідер дозволяє проводити ендоскопічне промивання пазух носа з дуже високою точністю та дальністю. Метод застосовується у пацієнтів з хронічним синуситом після операції, для яких фармакологічне лікування виявилося безуспішним. Що важливо – ця процедура практично безболісна! Клінічні дослідження підтвердили її ефективність майже на 99% у видаленні патогенних бактерій. Крім усього іншого, така процедура одна з найбільш безпечних для чутливого епітелію носа та пазух.

Дослідження показують, що метод ендоскопічного полоскання та очищення пазух дозволяє скоротити тривалість захворювання, значно полегшує дискомфорт і знижує ризик для здоров’я та життя пацієнта, пов’язаний з поширенням бактерій в інші тканини. Це допомагає знизити вартість лікування, кількість відвідувань лікаря та поїздок до нього, а також незручність від постійної відсутності на роботі або в школі.

Хірургічні операції за допомогою спеціального інструменту – шейвера

Ендоскопічна операція з видалення поліпів носа з використанням спеціального інструменту – шейвера – це сучасний метод хірургічного лікування поліпів. Під час процедури запобігає пошкодженню сусідніх тканин, зменшується кровотеча під час процедури. Завдяки цьому процес загоєння проходить швидше.

Носові поліпи – це доброякісна гіпертрофія слизової, найчастіше викликана хронічним запаленням. Якщо їх не лікувати, вони можуть рости, що призводить до постійної закладеності носа, деформації його структур і навіть до повної втрати нюху.

Принцип дії шейвера – поліпи розрізаються на шматки, а потім видаляються системою всмоктування. Операції з видалення поліпів, що проводяться цим методом, безпечні і не пошкоджують здорові тканини, завдяки чому область хірургії заживає швидше. В даний час це найкраща методика, яка дозволяє радикально видалити цей тип змін з носа і пазух і що найважливіше – значно знижує ризик рецидиву.

Перед процедурою рекомендується виконати комп’ютерну томографію пазух носа. Також необхідно провести дослідження видаленого матеріалу під мікроскопом, особливо якщо процедура проводиться вперше або ураження зайняло лише одну сторону носа – в першу чергу це робиться для того, щоб виключити рак.

Описані процедури стають все більш і більш популярними серед пацієнтів, так як дозволяють швидко й ефективно полегшити симптоми та покращити якість життя. Міжнародний Центр слуху та мови «Медінкус» у Польщі виконує 20 таких процедур на місяць, післяопераційний період в середньому становить 10-14 днів.


Copyright by CSIM 2018. Все права защищены.

Copyright by CSIM 2020. Wszelkie prawa zastrzeżone.

Realizacja: X-Connect.pl
Cвершение: X-Connect.pl
Перейти до вмісту