Які основні причини вродженої глухоти?

Насьогодні народжується близько 1-2% дітей з різними вадами слуху. На 1000 новонароджених припадає 3-4 немовляти з діагнозом «сенсоневральна туговухість 4-го ступеня». Які основні причини вродженої глухоти?

• Однією з причин вродженої глухоти є генетика. Якщо кожен з батьків має рецесивний ген глухоти, який передається дитині, то наслідки будуть очевидні.
• Порушення слуху у плоду можуть розвинутися внаслідок хвороби матері під час вагітності. За даними Центру слуху та мови «Медінкус» частота подібних випадків знаходиться на тому ж рівні, що і генетичні причини.
• Приблизно у 20-30% маленьких пацієнтів джерело проблем зі слухом так і залишається нез’ясованим навіть після численних досліджень.

Що таке кохлеарна імплантація?

Кохлеарна імплантація – це протезування слуху методом імплантації в равлика внутрішнього вуха електродів, які приймають на себе функції рецепторів внутрішнього вуха (волоскових клітин). Ці клітини є рецепторами-передавачами біоелектричних сигналів безпосередньо в мозок, завдяки чому виникає відчуття звуку. Кохлеарний імплант дає можливість комунікації з навколишнім світом, що, природно, відбивається на якості життя. Іноді протезування є єдиною можливістю повернути людину в світ звуків. А для маленьких дітей це особливо важливо.

У яких випадках рекомендується робити кохлеарную імплантацію?

Рішення про кохлеарну імплантацію приймається на підставі діагностики. Незаперечним свідченням є двостороння сенсоневральна глухота на рівні понад 95 дБ. Показання для кохлеарної імплантації цим не обмежуються. Наприклад, у разі часткової глухоти вже протягом багатьох років застосовується метод PDT, який був розроблений професором Скаржинським. Даний метод застосовується у тому випадку, якщо пацієнт не чує на високих частотах, а на низьких частотах слух у нормі або лише трохи знижений.

Батьки дитини, що отримала скерування на кохлеарную імплантацію, повинні також бути готові до тривалого реабілітаційного періоду та взаємодії з сурдологами та сурдопедагогами.

Як влаштований кохлеарний імплант?

Кохлеарний імплант складається з двох частин – зовнішньої та внутрішньої. Внутрішня частина імпланта – це приймач, імплантований підшкірно, і ланцюжок електродів, який вводиться всередину равлика. Зовнішня частина імпланта складається з передавача, який утримується на голові за допомогою магніту, процесора з мікрофоном і батарейного відсіку. На даний час вже існують моделі кохлеарних імплантів, в яких всі складові зовнішньої частини імпланта розташовані в одному корпусі.

Чому таким важливим є своєчасне відновлення слуху?

Аудіологічний скринінг новонароджених проводиться ще в пологовому будинку. Повторні перевірки чекають дитину в поліклініці в 1, 4 і 6 місяців. При відсутності реакції на звук на будь-якому з цих термінів малюк отримує скерування в сурдологічний центр. Якщо не вирішити проблему в перші два-три роки життя, виникнуть труднощі з освоєнням мови зокрема і з загальним розвитком в цілому.

Що ще можуть запропонувати спеціалісти крім кохлеарної імплантації?

• Встановлення імплантів кісткової провідності для пацієнтів з однобічною глухотою, кондуктивною або змішаною приглухуватістю.

• Встановлення імплантів середнього вуха типу МЕТ, призначених, в основному, для дорослих пацієнтів з приглухуватістю від 60 дБ.

• Комплексні послуги з діагностики, терапевтичного та хірургічного лікування, а також реабілітації органів слуху, голосу та мови.

А що у результаті?

Дитина в повній мірі отримує здатність спілкуватися з оточуючими людьми. Розмовна мова розвивається правильно і в повному обсязі. За статистикою діти, які пройшли операцію з кохлеарної імплантації у віці до одного року, за кілька років освоюють мову в тому ж обсязі, що і їх чуючі ровесники. Вони в тому ж темпі напрацьовують активний і пасивний словник, природним чином засвоюючи граматику мови, а пізніше з успіхом вступають до вищих навчальних закладів. З’являється можливість отримати хорошу професію і стати висококваліфікованим фахівцем.

Діти та дорослі з кохлеарними й іншими імплантами ведуть звичайне повсякденне життя. Навколишній світ перестає бути ворожим, в той час, як важка приглухуватість нерідко призводить до соціальної параної, невмотивованої агресії та депресії.

Що таке глоткова мигдалина?

Глоткова мигдалина (звана ще третьою) складається з лімфатичної тканини, яка має клітини, що знищують мікроби і виробляють антитіла. Разом з піднебінними мигдалинами й іншими, меншими скупченнями лімфатичної тканини, глоткова мигдалина є захисним бар’єром організму, що створює лімфоїдно-глоткове кільце (кільце Вальдеєра).

Де знаходиться глоткова мигдалина?

Вона знаходиться у носовій частині горла. Якщо попросити дитину відкрити рот, дивлячись прямо, ми побачимо задню стінку горла, а ближче, вгорі, небо з маленьким язичком. Глоткову мигдалину не видно, тому що вона розташована за м’яким небом та язичком у верхній частині горла.

Що таке гіпертрофія глоткової мигдалини?

Гіпертрофія глоткової мигдалини (третьої) (лат. Hyperplasia tonsillae pharyngeae; vegetationes adenoidales) – це надмірне розростання аденоїдної тканини в носовій частині горла.

Чому мигдалина розростається?

Разом з більшістю інфекцій в області верхніх дихальних шляхів виникає збільшення маси лімфатичної тканини. Тривала стимуляція цієї тканини може викликати збільшення мигдалини. Найчастіше причиною гіпертрофії глоткової мигдалини є повторювані та хронічні запалення верхніх дихальних шляхів і порожнини рота.

Чи небезпечна гіпертрофія глоткової мигдалини?

Гіпертрофія глоткової мигдалини може стати причиною багатьох неприємних змін. Мигдалина знаходиться на задній стіні носогорла і, постійно або періодично збільшуючись, ускладнює його прохідність, ознаками чого можуть бути утруднене дихання через ніс (дитина дихає через рот, ходить з відкритим ротом) і хропіння під час сну. Дихаючи ротом, дитина вдихає сухе та холодне повітря (в носі повітря обігрівається та зволожується), тому вона частіше схильна до інфекцій в області верхніх дихальних шляхів. Подальше збільшення глоткової мигдалини натискає на гирла євстахієвої труби. Закриття труб викликає блокаду природного шляху повітря, що проникає в барабанні порожнини і перешкоджає видаленню рідини, що утворюється у порожнинах. Ознаками цих розладів є повторювані гнійні запалення вух, хронічна рідина в барабанній порожнині та кондуктивна приглухуватість. Рідина, що постійно знаходиться в середньому вусі, густіє і стає причиною посилення втрати слуху та ґрунтом для розвитку сполучнотканинного зрощення. Ці зрощення та негативний тиск у вусі є причиною втягування барабанної перетинки. Її надмірне розтягування руйнує пружні елементи і може призвести до розриву барабанної перетинки, що може стати причиною вростання епідермісу в барабанну порожнину та появи холестеатоми, яка знищує структури вуха.

Як можна підтвердити, що мигдалина збільшена?

Якщо ваша дитина дихає через відкритий рот, хропе вночі або говорить через ніс, то варто проконсультуватися з отоларингологом або фоніатром. Вони мають у своєму розпорядженні доступ до різноманітних інвазійних методів для правильної оцінки мигдалини (обстеження за допомогою дзеркала, безпосередня пальпаторна оцінка, обстеження ендоскопом, рентгенографія). У разі інших хвороб, що потребують операції під загальною анестезією (наприклад дренаж барабанних перетинок), можна зробити обстеження під час анестезії і у разі гіпертрофії виконати аденотомію, елімінуючи у дитини стрес, пов’язаний з обстеженнями.

Які показання для видалення мигдалини?

Прямим показанням є гіпертрофія глоткової мигдалини, що утруднює дихання через ніс (особливо у випадках сну з апноє), а також прохідність євстахієвих труб (з гнійним запаленням вух), прохідність усть навколоносових пазух.

Чи впливає аденотомія негативно на імунітет дитини?

Глоткова мигдалина є важливим елементом імунної системи тільки у маленьких дітей. Мигдалина запобігає доступу хвороботворних мікробів через рот і дихальні шляхи. Тому у дітей до другого року життя, якщо це можливо, варто уникати здійснення аденотомії. У дітей у старшому віці мигдалина втрачає свої важливі для імунітету функції, щоб в період статевого дозрівання в кінці кінців зникнути.

На чому базується операційна процедура видалення мигдалини (аденотомія)?

Процедура базується на видаленні маси мигдалини. Спеціальним інструментом зрізається надлишок аденоїдної тканини, яка виступає в носоглотку і розростається з боків до усть євстахієвих труб. Кровотеча під час операції зазвичай короткочасна і припиняється самостійно. У носоглотці залишається швидкозагоювана рана, на яку не накладаються шви. У рідкісних випадках сильної кровотечі, слід накласти спеціальну пов’язку, що давить на рану в місці видаленої мигдалини.

Який вид анестезії лікарі застосовують під час аденотомії?

Подібні операції зазвичай виконуються під загальною анестезією (наркозом). Вона забезпечує безпеку пацієнта та комфорт хірурга. Можливе використання місцевої анестезії, але тільки у випадках, коли місцева анестезія з медичних причин є єдино припустимою формою. Незважаючи на те, що аденотомія – це коротка процедура, наркоз допомагає дитині уникнути зайвого стресу й емоційних травм, пов’язаних з лікуванням та контактом з медичним персоналом. Після операції час від часу пацієнтам необхідні невеликі дози болезаспокійливих пероральних ліків або свічок.

Чи можливі ускладнення після аденотомії?

У медицині неможливо дати гарантії повної ефективності терапії. Можливі ускладнення після операції можна розділити на загальні та хірургічні. Загальні пов’язані з інфекціями, анестезією, ліками, обмеженням руху, супутніми хворобами тощо. Лікар, який відповідає за безпечний хід анестезії (анестезіолог), попросить Вас дати більш детальну інформацію, що дозволяє зменшити ризик цих ускладнень. Крім того необхідно буде виконати кілька додаткових обстежень, таких як визначення групи крові з резус-фактором, морфологію та біохімічне дослідження крові, дослідження згортання крові, дослідження сечі та інші. Отохірургічні ускладнення: хронічні або повторювані кровотечі з ложа мигдалини або пошкодження анатомічних структур, що оточують мигдалини (піднебінні арки, горло). Вищевказані ускладнення дуже рідкісні, а їх кількість залежить від досвіду оперуючого колективу.

Як виглядає післяопераційний період?

Найважчими є перші кілька годин після наркозу. Протягом перших годин після операції не можна пити і їсти. Протягом 5-7 днів необхідно дотримуватися дієти. Пацієнт не повинен вживати гарячих, кислих, пікантних страв, а також таких, які можуть дратувати рану, що загоюється. Рекомендується коротке перебування в лікарні, метою якого є контроль та швидка реакція на можливу кровотечу. У разі аденотомії кровотеча можлива протягом першої доби після операції. Необхідно уникати фізичних навантажень протягом одного тижня після операції.

Чи можливо, щоб мигдалина виросла ще раз?

Метою аденотомії є усунення зайвого надлишку аденоїдної тканини, але це неповне (не 100%) видалення всіх клітин мигдалини (як це відбувається при онкологічних операціях). У рідкісних випадках невелика кількість лімфатичної тканини, що залишилася, може вирости в результаті сильної стимуляції внаслідок інфекції верхніх дихальних шляхів. У цьому випадку буде необхідно провести повторне видалення мигдалини (реаденотомія).

У літню спеку ми із задоволенням тягнемося за прохолодними напоями або дуже холодним морозивом. Тим часом, такий, здавалося б, невинний десерт з морозива може стати справжнім випробуванням для нашого горла, особливо якщо його їсти часто, швидко і у великих кількостях. Раптові перепади температури – прямий шлях до інфекцій горла, таких як ангіна. Як користуватися літніми радощами так, щоб це не закінчилося неприємностями для горла?

Морозиво краще взимку

Зі зрозумілих причин влітку ми їмо морозиво набагато охочіше, ніж взимку. Як це не парадоксально, але для здоров’я було б безпечніше їсти його взимку. Слизова оболонка глотки погано переносить різкі перепади температури, пов’язані зі вживанням сильно охолоджених напоїв або поїданням морозива. Холодний десерт з морозива охолоджує горло, але через деякий час воно знову нагрівається. Добре, наприклад, запивати морозиво теплим напоєм – завдяки цьому повернення до температури навколишнього середовища буде поступовим. Лікарі стверджують, що порядок прийому їжі має велике значення. Наприклад, якщо нам подобається кава з морозивом, ніколи не слід спочатку пити каву, а потім подавати розпаленілому горлу десерт з морозивом.

Спочатку морозиво, потім кава – правильний порядок. Взимку температура нижча, а значить, менша різниця між навколишнім середовищем і морозивом. Ось чому вживання морозива взимку не передбачає такого ризику зараження можливими інфекціями, що діють на наше горло і яких є дуже багато.

Як доглядати за слуховим апаратом влітку?

Слухові апарати – це тендітні електронні пристрої з багатьма компонентами, які вимагають регулярного чищення та обслуговування. Щоденний догляд за слуховим апаратом необхідний не тільки з міркувань гігієни, але і для правильної роботи слухового апарату, тобто чіткості звуків, переданих у вухо, а також для продовження терміну його служби.

Як піклуватися про слуховий апарат? На що слід звернути увагу?

1. Головне – це чистота та гігієна. Перед тим, як доторкнутися до слухового апарату, переконайтеся, що ваші руки чисті і на них немає речовин, які можуть, наприклад, заблокувати маленький отвір мікрофона.

2. Переконайтеся, що у вас є відповідні засоби для догляду за слуховими апаратами. Препарати та засоби, не призначені для догляду за слуховим апаратом, можуть не тільки не принести очікуваних результатів, але навіть зашкодити пристрою.

3. Внутрішньовушні вкладиші слід ретельно чистити, так як вони містять найбільше бруду. Для догляду за ними використовуйте спеціальні засоби для чищення – таблетки, щоб переконатися, що вкладиші знаходяться у хорошому стані.

4. Для чищення слухового апарату використовуйте м‘яку суху тканину.

5. Всі технології «не люблять» воду і вологу, тому намагайтеся не піддавати слуховий апарат впливу таких середовищ. Якщо все ж відбудеться контакт апарату з водою, витягніть батарею, залиште батарейний відсік відкритим і помістіть слуховий апарат у коробку з сушильної таблеткою.

6. Не залишайте слухові апарати поруч з джерелами тепла, такими як радіатор опалення, або під прямими сонячними променями. Тепло може деформувати корпус, пошкодити електроніку або поверхню апарату.

7. Регулярно міняйте батарейки. Якщо будь-яка з них вийде з ладу (почне протікати), негайно вийміть її з камери та відправте на утилізацію.

8. Щодня, знімаючи слухові апарати перед сном, очищайте їх і раз на тиждень розміщуйте в контейнер з капсулою для сушки.

9. Знімайте слуховий апарат при використанні таких засобів, як косметика, парфуми, лосьйон після гоління, лак для волосся або сонцезахисний бальзам. Вони можуть потрапити всередину та пошкодити камеру. Знімайте його також при відвідуванні перукарні або повідомте перед стрижкою, що ви користуєтеся слуховими апаратами.

10. Якщо ви вважаєте, що ваш слуховий апарат не працює так, «як раніше», зверніться до протезиста, який займеться вашим апаратом.

Залежно від типу слухових апаратів існує кілька різних вкладишів для слухових апаратів, але у них є одне загальне правило: про них слід особливо піклуватися, тому що ми поміщаємо їх у вушні канали, де тепло та волого, тому можна непомітно занести у вухо бактерії.

Для очищення навушників використовуйте м’яку суху тканину. Ви можете від’єднати акрилову вставку від камери і помістити її в розчин з розчиненої таблетки, спеціально призначеної для цієї мети. Трубку слід замінювати приблизно раз в 3 місяці або частіше, коли ми помічаємо, що вона змінила свій колір на більш темний або затверділа.

Особливу увагу слід приділяти слуховим апаратам із зовнішньої трубкою куполоподібної форми, так як така трубка чутлива до вологи та вушної сірки. Фільтри в трубці слід замінювати не рідше одного разу на місяць, їх можна придбати в пункті протезування. Силіконові ковпачки, які ми одягаємо на трубку, слід протирати дезінфекційною тканиною, щоб мінімізувати потрапляння вушної сірки. Не використовуйте воду або інші засоби, які не призначені спеціально для очищення трубки та купола. Купол рекомендується міняти кожні 3 місяці.

Як утримувати слуховий апарат у чистоті влітку?

Влітку, коли температура вища, ми більше потіємо, що може призвести до збільшення вологості всередині слухового апарату. Тому важливо частіше перевіряти батарейний відсік і сушити слуховий апарат.

Пам’ятайте про те, щоб не залишати апарат на сонці або в інших місцях, де він може піддатися дії надмірного тепла, наприклад, на пляжі або в гарячій машині. Це може призвести до пошкодження чутливої ​​електроніки або, наприклад, до розплавлення деяких пластикових деталей. Акумулятор також може бути пошкоджений при нагріванні.

Під час відпустки на морі ми повинні приділяти особливу увагу впливу піску та солоної води на наш слуховий апарат. Солона вода може залишати кристали солі всередині слухових апаратів, а пісок може блокувати, наприклад, порт всередині мікрофона.

Пошкодження слухового апарату також може статися через хімічні речовини, що містяться в деяких засобах, таких як сонцезахисний крем, тому важливо зняти слуховий апарат перед використанням таких засобів і почекати, поки косметичний засіб висохне.

Слухові апарати допомагають у повсякденному житті і ми можемо бути впевнені, що вони прослужать нам роками, якщо ми будемо правильно про них піклуватися, тому варто дотримуватися наведених вище порад.

Літо у нас зазвичай асоціюється з водою та сонцем. Ми самі обожнюємо засмагати та плавати, і сумуємо за таким видом відпочинку протягом усіх холодних місяців, але нашим вухам це може не зовсім подобатися. Щоб неприємні недуги не затьмарили нашу відпустку, слід пам’ятати про певні правила. У зв’язку з поточною епідеміологічною ситуацією та санітарним режимом, літні канікули у цьому році будуть особливими. Догляд за нашими вухами ні в якому разі не можна відсунути на другий план.

Наслідки літнього відпочинку

 Великі перепади температур, характерні для літа, можуть вплинути на нормальне функціонування наших вух. Різниця температур між холодним повітрям від кондиціонера в приміщеннях і температурою на вулиці вище тридцяти градусів дуже часто є причиною застуди або нежиті, які можуть призвести до отиту середнього вуха, особливо у найменших дітей. Однак, список наслідків літнього відпочинку набагато ширший. Під час літніх поїздок, на які, незважаючи на епідеміологічну ситуацію, наважуються багато з нас, ми часто користуємося навушниками, слухаючи гучну музику. Це особливо поширена тенденція серед підлітків. Пам’ятайте, що 110-120 децибел – це максимальний діапазон частот для людського вуха. На жаль, рівень гучності музики, яку слухають багато підлітків, не набагато нижче цього діапазону. «Достатньо 15-ти хвилин прослуховування музики на гучності 100 дБ для виникнення загрози незворотного пошкодження слуху. Рівень 65 дБ вважається порогом, не вище якого, наше вухо може чути без пошкоджень. Це рівень вуличного шуму», – зазначає професор, д. мед. наук і наук про охорону здоров’я, магістр управління Петро Х. Скаржинський, фахівець в галузі загальної та дитячої оториноларингології. Щоб не доводилося щодня оцінювати, який рівень буде для нас найменш загрозливим, варто дотримуватися простого правила. Найкраще використовувати навушники таким чином, щоб ви могли чути оточення. Також варто повністю відмовитися від навушників, що вставляються у вухо і замінити їх накладними навушниками, які менш шкідливі. Також серед факторів, які загрожують нашим вухам в літній період, на першому місці знаходиться вода.

Проблеми від впливу води

Для повсякденної гігієни вух достатньо звичайної води. Однак, занадто багато води теж може бути шкідливо, тому що може призвести до інфекції. Тепло та волога, які виробляються у вушному каналі, є ідеальними умовами для розвитку патогенних мікроорганізмів. Тривалий або частий вплив води може призвести до різних захворювань. Одним з них є зовнішній отит, який також називають «вухом плавця», тому що це захворювання найчастіше стосується дайверів або плавців. При цьому захворюванні відбувається ушкодження епітелію, що вистилає вушний канал, який створює умови для розмноження бактерій. Найбільш поширеними симптомами є біль у вухах, ниючий свербіж, закладеність вуха, підвищена температура та навіть незначні виділення з вуха. В цьому випадку необхідно пройти лікування із застосуванням вушних крапель або мазей з правильно підібраним антибіотиком. Без цього може початися великий запальний процес, який може призвести до серйозних ускладнень.

Беруші для плавання

Захворювання вух необов’язково повинні стати протипоказанням до купання, але після операцій на вухах слід дотримуватися особливої ​​обережності. Після операції шунтування барабанної перетинки вухо має бути безумовно захищене від води. Одним з елементів захисту вух є беруші для плавання, які відмінно захищають орган слуху від зовнішніх чинників, таких як вода та вітер. Беруші виготовляються індивідуально на замовлення для кожного користувача, а їх форма відображає структуру вуха, що дозволяє безпечно в них купатися, не побоюючись потрапляння води у вушний канал. Беруші можна замовити у фахівця зі слухопротезування в Центрі слуха та мови «Медінкус». Вони зручні, м’які (виготовлені з безпечного та неалергенного силікону) і, перш за все, ефективні. Щоб купити беруші для плавання, запишіться на консультацію у свого фахівця зі слухопротезування. Під час консультації слухопротезист візьме зліпок з вуха, на підставі якого створюється індивідуальний вушний вкладиш. Варто подумати про такі берушах задовго до відпустки, тому що час очікування на їх виготовлення становить близько двох тижнів.

Авіапереліт

Під час літніх канікул ми часто подорожуємо літаком, це також може створити певні проблеми нашим пацієнтам. Під час зльоту та посадки ми іноді переживаємо відчуття закладеності або навіть біль у вусі, це відбувається через зміну тиску. Під час зльоту тиск швидко змінюється, і наше тіло не встигає пристосуватися до цієї зміни. Це проявляється болем у вухах, іноді також головним болем. Коли літак починає злітати, тиск повітря у середньому вусі швидко збільшується і перевищує тиск зовні. Барабанна перетинка випинається назовні. При посадці літака тиск повітря збільшується, в результаті чого барабанна перетинка втягується всередину. Слухова труба (Євстахієва труба) сплющується і ми повинні їй допомогти знову почати працювати належним чином. Ковтання слини, смоктання льодяника або жування жуйки допомагає в цьому. Якщо після приземлення у вас все ще залишається враження, що ваші вуха «закладені» або ви чуєте гірше і це відчуття не минає, необхідно обов’язково звернутися до фахівця-оториноларинголога.

Не користуйтеся ватяними паличками!

Загальні правила гігієни вуха не залежать від пори року. Перш за все, пам’ятайте, що популярні ватяні палички не підходять для очищення внутрішньої частини вух. Не можна ними користуватися, тому що паличка вдавлює вушну сірку глибоко у вушний канал і викликає його забивання, що, в свою чергу, може привести до запального процесу. Користуючись паличками, можна легко поранитися і пошкодити барабанну перетинку. За допомогою ватних паличок можна чистити тільки вушну раковину, а для гігієни внутрішньої частини вуха користуватися спреєм або краплями для вуха. Не слід прагнути видалити повністю всю вушну сірку. Вушна сірка є природною субстанцією, яка, серед іншого, захищає вухо від шкідливих зовнішніх факторів. Вона зволожує, очищає та захищає шкіру слухового проходу від бактерій, забруднень та грибків. Як це не парадоксально, часта гігієна вух і видалення вушної сірки можуть провокувати підвищену вироблення вушної сірки. Якщо виділяється занадто багато сірки може утворитися пробка, видаленням якої повинен зайнятися фахівець. Протипоказане також чищення вух восковими свічками, яке може привзести до серйозних ускладнень.

Який препарат використовувати для чищення вух?

В аптеках ми можемо знайти багато готових препаратів для очищення зовнішнього слухового каналу від вушної сірки або запобігання її надмірному накопиченню. Який з них краще вибрати? Існують препарати, які містять активні інгредієнти для видалення сірчаної пробки, що утворилася, шляхом її попереднього розм’якшення. Ці препарати доступні без рецепта, випускаються у формі спреїв або вушних крапель і їх основними інгредієнтами є, серед іншого:

1. гліцерол (званий гліцерином),
2. рідкий парафін (званий парафіновою олією),
3. рослинні олії, які відповідають фармацевтичним стандартам (наприклад, рапсова олія, оливкова олія, мигдальна олія, олія жожоба, кунжутна олія),
4. антисептики: натуральні (наприклад, ефірні олії: м’яти, гвоздики, кориці) або синтетичні.

Що таке холестеатома?

Холестеатома складається з мас відлущуваного епідермісу, мас холестерину, засохлих виділень і бактерій. Епідерміс, що становить холестеатому, схожий на відлущуваний епідерміс шкіри. У нормальних умовах такий епідерміс покриває шкіру слухового зовнішнього каналу  та барабанну перетинку ззовні. Однак, якщо він проникне у середнє вухо (наприклад, у результаті запалення з порушенням цілісності барабанної перетинки), він наростає і відлущується всередину. Маючи там обмежений простір, створюється збита, біло-сіра маса, що викликає, через свій відцентровий ріст, знищення кісткової тканини та слухових кісточок.

Що таке грануляція та поліпи?

Грануляція – це яскраво-червона тканина, яка розвивається на тлі запальних змін і кровоточить при чищенні вуха. У деяких випадках маси грануляції дуже великі, що є причиною вушних поліпів.

Як розпізнати хронічний отит середнього вуха?

Отит з холестеатомою можна визначити після огляду лікаря (це захворювання слабо реагує на фармакологічне лікування, витікання рідини з вух повторюються, найчастіше супроводжується погіршенням або втратою слуху). Під час обстеження за допомогою отоскопа найчастіше можна помітити постзапальні зміни барабанної перетинки, слухових кісточок та іноді скроневої кістки. Вухо часто вологе, а під час його чищення за допомогою медичного відсмоктувача відсмоктуються виділення та нагромаджені маси епідермісу і часто грянуляціі. Іноді для визначення довжини запальних змін необхідно виконати комп’ютерну томографію, рентген або магнітно-резонансну томографію скроневої кістки та навколишніх тканин. На жаль, навіть за сучасної діагностики дуже важко перед операцією точно визначити область процедури. Часто отохірург під час операції, на основі патологічних змін, приймає рішення про тривалість операційної процедури. Перед операцією лікар найчастіше визначає максимальну можливу тривалість процедури та модифікації.

Як лікуються серйозні запальні зміни середнього вуха?

Під час операції відбувається видалення всіх хворих тканин з середнього вуха та соскоподібного відростка (розташований за вушною раковиною). Під час операції видаляється холестеатома, грануляції, поліпи та слухові кісточки (зазвичай вже в великій мірі зруйновані через запалення): молоточок та коваделко. Найголовнішим завданням цієї процедури є видалення з вуха запального стану і попередження серйозних ускладнень. Стан слуху не знаходиться на першому плані, але якщо це можливо, виконується також слухопокращуюча тимпанопластика (реконструкція провідної системи вуха, тобто барабанної перетинки та слухових кісточок). В інших випадках операція, яка покращує слух, виконується після повного загоєння рани (через 6 місяців).

Які можуть бути наслідки невилікуваного запалення вуха?

Холестеатома має прогресуючий характер. Вторинне бактеріальне зараження зростаючих в вусі мас епідермісу найчастіше є причиною гнійного запалення, часто неприємно пахне, не піддається консервативному лікуванню, з вуха витікає рідина. Воно поглиблює прогресивну деструкцію навколишніх тканин, включаючи скроневу кістку (можливе запалення скелястої частини скроневої кістки) та слухові кісточки (з’являється дедалі глибша туговухість, а навіть, в результаті хвороб внутрішнього вуха, повна глухота). У деяких випадках може відкритися мозкова оболонка (епідуральний абсцес) і запальний стан може перейти на мозкові оболонки (запалення мозкових оболонок) або всередину черепа (абсцес розташований під склерою, абсцес мозку або мозочка). Може також виступити руйнування кісткового каналу та пошкодження лицевого нерва (параліч м’язів половини обличчя), ускладнення лабіринту (запалення лабіринту з запамороченням), а також тромбозне запалення сигмовидної пазухи. Деякі з вищевказаних ускладнень можуть бути небезпечними не тільки для здоров’я, але також для життя хворого.

Що таке радикальна операція і її модифікації?

Після насічки за вушною раковиною відкривається поверхня кістки і за допомогою спеціальних фрез розкривається простір соскоподібного відростка та середнього вуха. Потім видаляється холестеатома, грануляція та всі хворі тканини разом із залишками слухових кісточок, створюючи з усіх відкритих просторів одну яму, легку для чищення та контролю через зовнішній слуховий канал. Потім закривається у вусі отвір євстахієвої труби, щоб інфекції не проникали з носа та горла. Далі лікарі поміщають пов’язку у вусі, накладають шви (на рану за вушною раковиною) та зовнішню пов’язку. Зараз вищевказана операція рідко виконується, тому що домінують її модифікації (наприклад, радикальна операція вуха). Під час цих операції лікарі не закривають отвору євстахієвої труби та залишають елементи системи слухових кісточок і морфологічні елементи скроневої кістки, з точки зору виконання реконструкції провідної системи середнього вуха (операція покращує слух).

Який вид анестезії лікарі застосовують під час операції?

Подібні операції зазвичай виконуються під загальною анестезією (наркозом). Вона забезпечує безпеку пацієнта та комфорт хірурга. Можливе використання місцевої анестезії, але тільки у випадках, коли місцева анестезія з медичних причин є єдино припустимою формою. Після операції час від часу пацієнтам необхідні невеликі дози болезаспокійливих ліків.

Чи можливі ускладнення після видалення холестеатоми?

У медицині неможливо дати гарантії повної ефективності терапії. Можливі ускладнення після операції можна розділити на загальні та хірургічні. Загальні пов’язані з інфекціями, анестезією, ліками, обмеженням руху, супутніми хворобами тощо. Лікар, який відповідає за безпечний хід анестезії (анестезіолог), попросить Вас надати більш детальну інформацію, що дозволяє зменшити ризик цих ускладнень. Крім того, необхідно буде виконати кілька додаткових обстежень, таких як визначення групи крові з резус-фактором, морфологія та біохімічне дослідження крові, дослідження згортання крові, дослідження сечі та інші.

Отохірургічні ускладнення: глибока туговухість або повна глухота оперованого вуха, пошкодження лицевого нерва, що може стати причиною порушення м’язів обличчя оперированого боку, пошкодження барабанної струни, ознаками чого є розлади смаку на язику оперированого боку, тривалі порушення рівноваги, виникнення або посилення вушних шумів, перфорація барабанної перетинки, відсутність покращення слуху. Вищевказані ускладнення дуже рідкісні, а їх кількість залежить від досвіду оперуючого колективу.

Як виглядає післяопераційний період?

Найважчими є перші години після наркозу. Протягом першої доби іноді виступають запаморочення та нудота, які є результатом дій в області внутрішнього вуха.

Час перебування в лікарні зазвичай становить від 7 до 10 днів після операції. Потім з рани за вушною раковиною знімають шви. Перев’язка у вусі змінюється кожні кілька днів, а потім повністю видаляється. Контрольні обстеження слуху виконуються у різних проміжках часу, але об’єктивний результат операції можна оцінити через 4 тижні після операції.

Які поради після цього виду операцій?

У ранній період після операції пацієнт повинен вести обережний спосіб життя й уникати фізичного навантаження. У зв’язку з можливими запамороченнями не рекомендується після операції водити машину та слід уникати роботи на висоті. Не можна мочити опероване вухо. Після операції рекомендується періодично проходити контроль. Якщо після загоєння рани планується операція на покращення слуху, то вона може бути виконана через приблизно 6 місяців після першої.

Тривале перевантаження голосового апарату, неправильне застосування голосу та розмова в галасливому середовищі можуть сприяти виникненню порушень голосу. Існує категорія людей, які використовують голос в професійних цілях, а тому змушені багато та довго говорити. Наприклад, це вихователі в дитячих садках, вчителі (особливо молодших класів), тренери ряду видів спорту, біржові маклери, лікарі-сурдологи, а також, батьки, у яких надмірно гучні діти.

Формування та відтворення голосу в шумі вимагають посиленої роботи м’язів голосового апарату (гортані) для того, щоб бути почутим і правильно зрозумілим співрозмовником. Такий оратор змушений «перекрикувати» шум. Надмірна робота голосового апарату несприятливо впливає на стан голосу, призводячи спочатку до його функціональних змін, які вважаються оборотними. Однак, з часом, можуть закріпитися неправильні механізми, в результаті яких з’являться органічні зміни в межах гортані, наприклад – голосові вузлики, які нерідко вимагають хірургічного лікування. Статистика підтверджує наскільки серйозною є дисфункція гортані та ставить цю патологію на перше місце серед професійних хвороб вчителів.

Правильне формування голосу обумовлює правильна гігієна. Правильна гігієна – це, наприклад, формування голосу відповідної сили та напруги. Виконання цієї умови вимагає, однак, досить тихого та спокійного середовища, в якому ми постійно живемо та працюємо. Через надмірний шум ми говоримо голосніше, з більшою силою, залучаючи до цього процесу м’язи гортані, які починають більш інтенсивно виконувати свою роботу. В результаті цього змінюється тембр голосу, його дзвінкість, а також в голосі з’являються елементи досі відсутні, погіршуючи його звучання.

Кілька порад для попередження розладів голосу при спілкуванні у шумі:

• не кричіть на неслухняних дітей, натомість користуйтеся жестами, щоб звернути їх увагу,
• не кричіть на спортивних змаганнях, висловлюючи своє захоплення, користуйтеся свистками, трубками,
• намагайтеся обмежити шум під час розмови, закриваючи вікна та двері,
• під час бесіди поверніть лице в сторону співрозмовника,
• намагайтеся зменшити відстань між собою та співрозмовником,
• говоріть, зберігаючи пряму поставу та піднявши голову,
• допомагайте собі при розмові жестами.

Як піклуватися про голос?

• пам’ятайте про «м’який» початок речення,
• не підвищуйте голос,
• пам’ятайте про перерви при диханні, не прагніть все сказати на одному видиху,
• пам’ятайте, що необхідно говорити не на вдиху, а тільки на видиху,
• робіть глибокий вдих,
• під час розмови користуйтеся вашими артикуляційними м’язами, відкривайте рот, не стискайте губи,
• контролюйте, щоб м’язи плечей, шиї, гортані, грудної клітини були розслаблені, а не напружені,
• робіть невелику розминку м’язів перед тривалою розмовою (наприклад, допомагає муркотіння).

Що варто пам’ятати:

Звичайний кашель може пошкодити голосові зв’язки. Замість покашлювань спробуйте наступне:

• повільно проковтніть слину,

• пийте воду,

• кашляйте потихеньку.

Зневоднення організму украй несприятливо впливає на голос.

• Пийте не менше 8 склянок рідини в день (а також напої, що не містять кофеїну, безалкогольні та негазовані); пийте, навіть, якщо Ви не відчуваєте спрагу, а також під час розмови.
• Підтримуйте оптимальну вологість повітря. Користуйтеся зволожувачем повітря в приміщенні, там, де Ви живете, працюєте, або, там, де найчастіше перебуваєте.

• Намагайтеся не говорити занадто швидко, монотонним і напруженим голосом, уникайте включень ряду звуків (наприклад, еее …)

Деякі звички можуть бути шкідливі для Вашого голосу:

• важка голосова атака (бурхлива, напружена суперечка),
• розмова на «підвищених тонах»,
• розмова на «залишках повітря»,
• напруга м’язів шиї, верхньої частини грудної клітки або плечових м’язів,
• розмова під час виконання інтенсивних фізичних вправ.

Дайте відпочити Вашому голосу, якщо Ви втомилися, або, якщо у Вас респіраторна інфекція. При респіраторному захворюванні може з’явитися осиплість. У даній ситуації необхідний голосовий спокій. Намагайтеся говорити пошепки або спокійним і тихим голосом, без напруги.